Комплектом до попереднього.

За антикризовим пакетом уряду я останніми днями спостерігала мало не з попкорном. Ну ж бо злякати нині безробітню, бездепозитну, безмашинну, бездомну безквартирну мене чимось важко. Хіба що акцизами на алкоголь, але ж його доля в родинному бюджеті – не сльози, але близька до того.

Але все ж таки дістали! Знову зменшили ліміти на закордонні посилки – тепер 150 євро. У моєму випадку воно й не трагічно: направду в цей ліміт вкладаються 90 відсотків моїх – навіть суто теоретичних – барбєйських та книжкових забаганок. От тільки одне тонке місце – все нєдосуг було з’ясувати, чи не плюсує митниця ще й сплату за доставку. Бо тоді ой.

Енівей у перекупниць та посередниць, що ганяють товарні партії все подорожчає. А оце бяда-бяда.

Навіть з огляду на обставини не варто ігнорувати деякі традиції. Тож традиційно хвалюся найвизначнішими подарунками. Тим паче, їх, з огляду на ті ж такі обставини та складну родинну ситуацію, поки що мало )
Парам! Під катом – сабж. Пратчетомани, проходьте наперед :Р

З технічно-медичних причин останніми днями нікуди з дому не потикалися – як і багато хто, знервовано втикали в інтернети, та й по всьому… Аж сьогодні, коли навіть на наших околицях почала потроху пробиватися паніка, вирішили вийти на вулицю та подивитися, як воно. Було цікаво.

Судячи з того, як стрімко більшало людей – мости-таки відкриті, але народ нервується й поспішає додому. Режим “майже облога” увімкнув вже багато хто. З усіх банкоматів у торгівельному центрі працює лише один – до нього черга. Частина бутічків-крамничок зачинена. Я навіть встигла сумно зазначити, що кави на чорний день я сьогодні не куплю, аж згодом з’ясувалося, що кава – то фігня.

Я ніколи, нє, не так – ніколи не бачила таких натовпів у супермаркетах! А я з тих цікавих людей, що можуть ламанутися туди й 31 грудня. Коли ми побачили, скільки людей та які черги до кас – вирішили, що сьогодні нам туди й не дуже треба (а казали мені мама – вчора треба було йти). Люди напружені, несуть величезні пакети, але скидається на те, що в ритм “сіль-сірники” увійшли ще не всі. Поки що найпопулярніший товар – яйця. До речі, знайомі попередили, що в супері картки вже не приймають.

Як не дивно, в аптеці все ще нормально: що треба було – взяли, людей небагато, а головний хаос створювала тітонька, що номінально стояла в черзі в стилі Дєвушка, за мною будете – вона заздалегідь прихопила десь возик і не хотіла втратити трофей… Аптека на нас подіяла обнадійливо й ми оптимістично рушили на пошту. Ага, щаз – двері у відділення зустріли нас красномовним попередженням: 20 лютого не працюємо. Шо за… – незрозуміло, адже до того я витягла із скриньки листівку, якої ще вчора точно там не було. Стратегічний об’єкт фіглі.

На вулиці дивно. Зосереджені люди – переважно купками – цілеспрямовано пересуваються з клумаками. Нє, звичайні, розслаблені, перехожі трапляються також, але вони саме трапляються. Атмосфера нехороша. Завтра зрання спробуємо завітати до супера ще. Може, й справді, яєць купити?..

Хто про що, а я знову про листівки )
Зазвичай не слідкую за датами та строками. Аж тут, ретельно рахуючи марки за новими тарифами, випадково зачепилася за рядочок із своїм хоббі-стажем.

Хм. Який милий збіг :Р

І коли я лишень встигла…

Шоб там не казало колективне в.о. уряду про клятих спекулянтів та інших заворушників, а у нас завершилася кількарічна епоха. НБУ офіційно змінив доларовий курс. Від сьогодні – 8,7. Як буде далі, хто ж його зна – з міжбанком останніми роками він корелював неочевидно.

Але мені не про те ведеться. Зміна офіційного курсу означає автоматичне (калькулятор Укрпошти вже в курсі, перепрошую за натужний каламбур) збільшення міжнародних поштових тарифів.

То майте на увазі. А я, як і інші посткросери, буду думати, як можна наклеїти на листівку 5,22, зважаючи, що годящих для цього марок в природі не існує.

Фраза: “Будь проклят тот день, когда я сел за баранку этого пылесоса!” – все точніше відбиває мої стосунки із нашим фотоапаратом.
Нє, те що він мильниця – було зрозуміло відпочатку. Потім у першій же відпустці з’ясувалося, що це ненажерлива мильниця, яка принципово не розуміє концепцію “Знімати можна й не лише під денне світло”.

Далі від подорожі до подорожі наші стосунки погіршувалися. Але остаточно їх зіпсувало моє хоббі. Кляте нєчто категорично відмовляється фотографувати ляльок – і пофіг, що там зі спалахом направду. Я вже була готова повірити у свою принципову криворукість, але ж зроблені нашвидкоруч фотки на Олін фотик виходять… Ну, не_добрі_, для цього в мене замало натхнення, але нормальні – цілком придатні для каталог-режиму. З нєчтом цього не досягти, сьогодні переконалася вкотре, перебираючи купку жахливо жовтого, яке воно вважає пристойним варіантом зйомки у штучному світлі.

А найсмішніше те, що цьому стидобиську пасує один із шопних фільтрів. Poster Edges ліг, майже як рідний.
тиць

Карпати – це круто.
Сонячні Карпати, зважаючи накиївську мряку – це дуже круто.
Гори, ліси, галявини, поцуплений з якоїсь казки Синевир, смачна їжа, привітна готельна кішечка, багато прогулянок та дуже багато читання, мінімум інету та мало людей – це дуже-дуже-дуже круто.
А хапати кліщів у вересні – це некруто, але, виявляється, наша нова родинна традиція.

Повернулася жива-здорова-майже бадьора.

ЗІ: напівбезсонна ніч у поїзді+римантадин+кава – це, може, й круто, але краще такого не робити – я перевірила.

Зрозуміло, що абсурдність та подвійні стандарти – норми тутешнього політичного життя.
Але іноді все одне пробиває на гиги навіть у найбанальніших ситуаціях навроді союзу меча и орала хрестика та трусів

“Свобода” про гей-прайд:

Если организаторы акции заявляют, что они проведут акцию при любых обстоятельствах, это означает, что они сознательно идут на нарушение закона. Как партия мы не подавали никаких официальных заявлений. Но я убежден, что много «свободовцев», в том числе народных депутатов, просто наших активистов, будут вместе с нашими киевлянами и просто небезразличными людьми контролировать завтра выполнение решение суда

“Свобода” про… про… про… ну, от наприклад, про пікетування зустрічі Кожари із Лавровим взимку:

Решение апелляционного суда еще раз доказывает, что в Украине судебная система превратилась в фикцию. К сожалению, нарушения законодательства со стороны власти, если и доводят до суда, то они непременно остаются безнаказанными. Зато конституционное право граждан Украины любым законным способом выражать свое отношение к политическим и общественным событиям в стране запрещается
та
В Украине еще действует Конституция, поэтому мы будем поступать согласно тем нормам, которые гарантированы основным Законом. Поэтому в Черновцах 13 января акции протеста состоятся

немає жодної різниці А кому зараз легко.

Их! Нещодавно я була підчитала двійко-трійко майстер-класів із фотографування ляльок та поринула у всесвітній сум.
Нє, ну до фанатизму справді серйозних ляльковласників мені далеко, але пункт: фотографувати зі спалахом неправильно, бо зникає “рельєф” нафіг – відправив мене у стан полного душевного опустошения (с)
Бо наша мильничка в домі без спалаху гратися не хоче.
Але кого б це зупинило, коли в колекції є незадіяні оновлення!

Тож сьогодні, скориставшися залишками сонця, внутрішніми налаштуваннями фотику, в’юверівською корекцією кольорів та тією самою матір’ю (найважливіший компонент, я й не сумнівалася)
зробила хоча б це

Минулого тижня із подивом дізналася, що перший том Мартінової Пісні – Гру престолів – було видано українською ще наприкінці лютого. Із подивом – бо видали книжку якось… Тихо. Нє, новина сайті видавництва є – якщо її пошукати. І в крамницях подекуди є. І за день чи два потому томисько дошкандибало до персонального баннера на Якабу (у другій половині березня, нагадаю).

Супер! На тому ж таки Літакценті вихід книжки жваво обговорюють чи під новиною про камео Мартіна в серіалі, чи під ще жовтневим! анонсом видання. Інформаційна підтримка – за межею фантастики. І то маючи такий потужний паровозик, як старт третього сезону. Український книжковий бізнес бессмысленный и беспощадный працює цікаво. Фоннати і так побіжуть купувати? Та вони здебільшого вже прочитали, а чи велику касу можна зробити на самісіньких патріотичних почуттях…

А я тут якраз останніми маюся. Брати чи ні, який переклад? Може, хтось вже щось чув, щось гортав (запропоновані видавництвом сторінки з прологу не вражають, але всяке ж бува), щось хороше про перекладача розкаже?

Виявляється у нас навіть у таку погоду носять пошту!
Серед того, що надійшло чи то у п’ятницю, чи то у суботу, я витягла із скриньки отаке листівкове диво з Росії.

Навіть не уявляю собі настрій поштарки…

А, ну й ще про посткросингові радощі: протягом тижня мені випало аж дві листівки із чоторизначними айді – тобто з країн, де витягали адреси (не факт, що відправляли) менше, аніж десять тисяч раз. Мої колекційні надбання (окрім давнішніх Еміратів) – №8075 з Казахстану та – парам! – №1005 з Уругваю. Остання – не лише рідкість, а ще й дуже колоритна. Та й прийшла вчасно – в читанні в мене зараз південний період якраз із ухилом в латиноамериканщину.

Оскільки канікульци в мене вийшли емоційно своєрідні, і попри всі намагання розслабитися й отримувати задоволення – Льоса все не відпускає
Я знову вирішила форсувати позитив )
Цього разу без котиків, цього разу про ляльок. До того ж таких, яких в мене й нема )
Певною мірою оцей пост є дуже зброченною ілюстрацією до попереднього, адже йдеться про маленьку колекцію мателлівських ляльок When I Read I Dream з чотирьох книжкових героїнь, про двох з яких останніми днями згадувалося )
і знову фотки з БарбіКолектора