Нещодавно я для себе наново – тобто, з практичної точки зору – відкрила існування лего-фігурок. А почалося все з того, що ми з братом спробували виловити Ктулху з найсвіжішої серії (офіційно він зветься Alien Trooper). Дві спроби були невдалими, але я вже, як та кішка в порохотяг – втягнулася. Сьогодні подарувала себе до свята новий пакетик, а там – нарешті – трапився жіночий персонаж – Диско Дива. Отака:

О! – подумала я и вирішила зробити огляд жіночих фігурок. Упевнена, що в англомовному сегменті це вже давно й багато разів зробили, але, прімо, мені цього хочеться, секундо – зрештою сьогодні КомікКон, на який я так і не дійду )

Тож ситуація із лего-фігурками складається за схемою: так, це жах, але не те щоб жах-жах-жах. Жіночі персонажі все ще в загоні, але їх потроху стає більше, вони цікавішають і навіть не завжди є аналогами чоловічих фігурок. Плекаю надію, що ситуація покращуватиметься. А ще подумки складаю гіпотетичний лист-прохання до Лего – треба визначитися, кого мені не вистачає )

Починалося все сумно. У першій серії дівчаток було двоє, і вони були… стереотипні – назвемо це ввічливо. Чірлідерка та медсестра.

    

Далі – трохи краще. Принаймні у другій серії їх вже було троє: пляжна рятувальниця (привіт Памелі Андерсон), поп-співачка та відьма – нічого оригінального.

         

Під катом – багацько картинок, я попередила.

Продовжувати читання “Лего-фігурки: жіноча чверть царства” →

Не минуло й три місяці, як я доотримувала подарунки на день народження. Оцей, мабуть, найочікуваніший (і не тому що запізнився). Два з гаком кіло щастя.

Моя лялькова колекція пішла у спіраль: із чого почалася – до того й повертається. Фан я чи не фан!
Пруфото

Сьогодні зрештою знайшла в собі сили зробити велике переселення народів. Оскільки наше зубожіння певні фінансові труднощі поки що не дозволяють зробити моїй колекції нормальну шафку-вітрину, довелося піти на напівміри.

Сувеніри поскладалися в коробки, посуд переїхав у тумбу, сервант втратив одну полицю і зараз все це виглядає отак:

тиць на фотки

Навіть з огляду на обставини не варто ігнорувати деякі традиції. Тож традиційно хвалюся найвизначнішими подарунками. Тим паче, їх, з огляду на ті ж такі обставини та складну родинну ситуацію, поки що мало )
Парам! Під катом – сабж. Пратчетомани, проходьте наперед :Р

Фраза: “Будь проклят тот день, когда я сел за баранку этого пылесоса!” – все точніше відбиває мої стосунки із нашим фотоапаратом.
Нє, те що він мильниця – було зрозуміло відпочатку. Потім у першій же відпустці з’ясувалося, що це ненажерлива мильниця, яка принципово не розуміє концепцію “Знімати можна й не лише під денне світло”.

Далі від подорожі до подорожі наші стосунки погіршувалися. Але остаточно їх зіпсувало моє хоббі. Кляте нєчто категорично відмовляється фотографувати ляльок – і пофіг, що там зі спалахом направду. Я вже була готова повірити у свою принципову криворукість, але ж зроблені нашвидкоруч фотки на Олін фотик виходять… Ну, не_добрі_, для цього в мене замало натхнення, але нормальні – цілком придатні для каталог-режиму. З нєчтом цього не досягти, сьогодні переконалася вкотре, перебираючи купку жахливо жовтого, яке воно вважає пристойним варіантом зйомки у штучному світлі.

А найсмішніше те, що цьому стидобиську пасує один із шопних фільтрів. Poster Edges ліг, майже як рідний.
тиць

Очікуючи на чергову барбі з принцесячої серії (дівчинка вже навіть у Києві, тепер лишень її забрати), продовжую систематизувати та описувати свою мікроколекцію. Відповідно до сабжу, цього разу фокус уваги на Годдесс. Це мій улюблений молд, настільки улюблений, що готова купити усіх (крім святкових та янголів – от хто естетично неблизький). Тож під катом одна принцеса, фаворитка Мєлкого та моя найкрасивіша лялька )
десь так

Их! Нещодавно я була підчитала двійко-трійко майстер-класів із фотографування ляльок та поринула у всесвітній сум.
Нє, ну до фанатизму справді серйозних ляльковласників мені далеко, але пункт: фотографувати зі спалахом неправильно, бо зникає “рельєф” нафіг – відправив мене у стан полного душевного опустошения (с)
Бо наша мильничка в домі без спалаху гратися не хоче.
Але кого б це зупинило, коли в колекції є незадіяні оновлення!

Тож сьогодні, скориставшися залишками сонця, внутрішніми налаштуваннями фотику, в’юверівською корекцією кольорів та тією самою матір’ю (найважливіший компонент, я й не сумнівалася)
зробила хоча б це

Оскільки канікульци в мене вийшли емоційно своєрідні, і попри всі намагання розслабитися й отримувати задоволення – Льоса все не відпускає
Я знову вирішила форсувати позитив )
Цього разу без котиків, цього разу про ляльок. До того ж таких, яких в мене й нема )
Певною мірою оцей пост є дуже зброченною ілюстрацією до попереднього, адже йдеться про маленьку колекцію мателлівських ляльок When I Read I Dream з чотирьох книжкових героїнь, про двох з яких останніми днями згадувалося )
і знову фотки з БарбіКолектора

Як я вже днями згадувала, моїй малій колекції виповнився рочок. Якраз під річницю санти поклали мені під ялинку одразу дві ляльки – як за кольорами обирали )))

Отже, разом з цими їх у мене тепер
тиць на недолуге групове фото

Раз уж робота сама собі влаштувала перерву, спробую тим часом влаштувати маленький атракціон )
Сьогодні після нетривалих направду роздумів відкорегувала профіль.
Про другий пункт я ще розповідатиму докладніше, адже від часів, коли просто вирішила: а чи не спробувати – минуло багато місяців і вісім ляльок ) І зараз це крихітна, але колекція із помітними напрямками. До того ж, не виключено, що я таки стану ділитися якимись відкриттями-теоретичними надбаннями. Мені про то цікаво )

Та стосовно першого пункту. Учора Льошка якраз героїчно запхав у скриньку нашу першу цьогорічну вітальну листівку – їхати їй не те, щоб далеко, але треба встигнути до ближнього Різдва. Сподіваюсь, Укрпошта в Києві навіть цими днями працює… Енівей. Любі друзі, а кому відправити до Нового року листівку, а? Зголошуйтеся, є й симпатичні )))

ранок, сонце, Різдво

усіх хто святкує – зі Святом!

у нас вчора був розкішна Святвечеря, а сьогодні розкішні подарунки та друзі, що ще прийдуть гратися в Цивілізацію. нарешті. й року не минулося )
але я власне про подарунки
бо перебуваю в стані НуНеМожуНеПоділитися!
бо на мене під ялинкою чекав такий сабж, такий сабж, що й уявити неможливо
справжня мрія. ні, не зовсім мрія, адже цю штуку я навіть боялася хотіти – не вірила, що колись триматиму у руках. і не вірила так років з 13-14 – відтоді як випадково побачила фотку Оцього в якомусь журналі.
що за Оце?
власне, ось:

але це не просто Барбі. і не зовсім Барбі
чому?