мене таки вмостили дивитися першу серію першого сезону House M.D.
і мені сподобалося…

по-перше, я дитина, що зростала на ER
по-друге, куди там Клуні до Лорі… ну цей… усе в межах тенденцій переліку моїх улюблених муШШЫн-акторів )
по-третє, харизма героя (мізантропа соціопата наркомана класного лікаря) просто ой…

хоча, мабуть, стикатися із лікарем, що із задоволенням подивиться, наскільки швидкість вмирання корелюється із діагнозом, таке собі задоволення
але з іншого боку, з точки зору людини, яка дуже не любить лікарів – фсьо файно, отак і треба )

такшо, доведеться дивитися серіал, хоч я того і не люблю…

ЗІ: в гелікоптера вихідний :Р

не думаю, що погані рецензії принципово псують враження від гарних фільмів. але коли я почитала, як “Життя” пише про Чотири місяці, три тижні і два дні спочатку стало весело, а потім сумно…

гех… там смачного багато…
але найбільше мене вразило, що спочатку рецензент мало на за кадрами переповідав сюжет третини фільму (чесно-чесно, про меблі згадував, про зовнішність), а потім серйозно так сказав: Но детальный пересказ сюжета не является целью этой статьи. Автор надеется, что кто-то из прочитавших ее, все же захочет посмотреть картину

вах… аж закортіло додати: людоньки, якщо ви почитали критику на книжечку, ви ж не забувайте – її також ще після такого можна почитати, ага…

ЗІ: а загалом… відкрила для себе ресурс… і насолоджуюся )

ЗЗІ:

свого часу пропустила на Кіноклубі, і знайшла лише зараз

их… нав’язливо нагадує, як іноді хотілося поводитися ще в дитинстві, але рішучості бракувало навіть тоді ) а дорослим жити – ще складніше…
а воно прикольно – грати за своїми власними правилами

а засмучуватися через салат дрібнички дійсно не варто
залишилося лишень в це повірити :Р

помер Ентоні Мінгелла….

не можу сказати, що його фільми мені ну дуже подобалися, але подивитися їх було варто. в усякому разі The Talented Mr. Ripley – точно

та головне ж не це… шкода…

нарешті подивилася останню версію сабжа

а шо. правильне кіно про двох правильних мужиків. один гарний правильний мужик. інший – поганий.
і все правильно :Р

на мій подив, уперше сподобався Кристіан Бейл, досі я його сприймала переважно як додаток до інших акторів…

дивна річ… _фотосесію_ на повісили вже кілька днів як… а я ще досі втикаю…

харизматичний все ж був чувак…

а позбавляти японців армії – це вже надто жорстоко було…

На Фільм.ру спробували зробити цікаву штуку: виокремити з коенівських фільмів найнайзлодіїв. Тіко вони, клікодєли, окремою сторінкою кожного фігуранта зробили. але це можна виправити

Лорен Виссер (“Просто кровь”)

Частный детектив и наемный убийца Лорен Виссер, обладатель пижонской соломенной шляпы и зажигалки “зиппо” с гравировкой “Человек года”, был не столько исполнителем замыслов ревнивого мужа, пожелавшего избавиться от неверной супруги и ее любовника, сколько орудием самой судьбы. Впрочем, он же оказался и ее жертвой: хитроумный план Виссера (сначала одурачить, а затем и убить своего заказчика) стал причиной трех несуразных смертей, включая его собственную. Не теряющий самообладания весельчак, любивший к месту и не к месту поминать Россию (в которой люди работают всего лишь за 50 центов в месяц!), даже отправляясь в преисподнюю нашел в себе силы повеселиться над адресованной совсем не ему репликой: “Окей, мэм! Если я увижу его там, я обязательно передам ему ваши слова!”

інші тут

ганяю тудой-сюдой шмат саундтреку до коенівського O Brother, Where Art Thou?

усе ж Man Of Constant Sorrow – сила

але відео все одне краще )

симпатична фотосесія під фільми Хічкока

моя нова улюблениця (вже рочок як) під “Психо”

потягла з

який жеж був мушшЫна!

з нагоди чергової річниці від дня народження…

фотку поцупила з

після перегляду чергового кінца _аби_подивтися_
виникло закономірне питання:
а чи є хвільма, де Гектора Елізондо справді багато?..
Бо, як не подивишся, раз – епізод, два – епізод, три – епізод, і досить вам. А дядечко ж симпатичний…

/пішло копирсатися на імдб/

Вчора були у “Жовтні” на фестивалі польського кіно. Вирішили дивитися “Південь-Північ”… шо я можу сказати…

Нічого особливого, але мило. Дуже просто, але мило. Ідеї несвіжі, а сюжет передбачуваний _до жуті_, але мило.
Дійсно мило…
Симпатичне дорогокіно про ченця із раком мозку та повію із ВІЛ, яким конче необхідно хоча б раз у житті побачити море…
Можна шукати якійсь неймовірно хвілософський підтекст, але краще не треба, кіно таке – симпатичне. невибагливе, але чесне й, місцями, навіть чарівне.
І актори нічого… мені дівчинка сподобалася… і бабця із шаленою коровою…

а чувак, що грає _усі_ чоловічі другорядні ролі… ги… ідея не нова, але нічьо так… і чувак… цей… харизматичний :Р

ось…

ЗІ: а кінцівка така примітивно-солодка, що краще б її такої не було взагалі… могли б і закінчити смертю Якуба…

ЗЗІ: дивитися кінцо можна… але б в ліцензії я його б не купила (це в мене така система оцінювання :Р)

… як гарна дівчинка.

відредагувала та залила в нет українські субтитри до “ТемноСиньогоМайжеЧорного”

як завжди – на сюди

увага, для того, щоб завантажити потрібно зареєструватися )

угумс, ТемноСинійМайжеЧорний….

у нас його видано спільними зусиллями Артхаус Трафік та Музичний Центр

их, симпатичне все ж кіно, як не крути :Р

Зараз будемо через аську ділити із Мєлкім мою відеоколекцію, що зараз все ще тусить вдома…

Здавалося б… лише якихось триста п’ятдесят дисків… та все одне… те Мєлкому залишити, се таткові…

а забрати хочеться усе…

до речі, а де можна масово стягти мейнстрім?

(артхаус, аніме та старе_добре_кіно я у повному складі заберу, _моїм_ воно не потрібно…)