Nothing’s gonna change my world…

днями купили, а сьогодні подивилися Across the Universe

об’єктивно нічого сказати не можу
ну простенька лав_сторі
ну на тлі буремних шістдесятих
ну селебрітіз

але ж…
коли почуття та ідеї висловлюються через пісні бітлів, як тут можна лишитися байдужим
(моє дитинство, коли батьки могли піти гуляти, залишаючи мені платівку замість колискової, того б не зрозуміло)

пісень нібито 33
мало. багато чого улюбленого не взяли (а She loves you одним рядком – то взагалі неподобство якесь)

вразили Come together у виконанні Джо_нашего_Кокера
_I Am The Walrus_ Боно
госпел-версія Let it be
Арія Дядечка Сема I Want You

а для душі… чекання It Won’t Be Long, гімн нерозділеного кохання I want to hold your hand та шикарна антивоєнна Strawberry fields forever

і на цьому симпатичне не закінчується

зі: а сабж – просто улюблена пісня
ззі: пішла передивлятися епізодами

так жити не можна…

с профайлу Мєлкого на Вконтакті слухаю Eramaajarvi Nightwish

як вдома три тижні сиділи, він встиг мене зазомбувати. і зараз без _його_ музики в житті чогось і не вистачає…

до речі, Найтвіш був для мене джерелом постійного когнітивного дисонансу. усю дорогу здавалося, що я це вже десь чула…

УПД: вирішила лікувати фінську заразу старим перевіреним способом – Депеші і голосно.

Cudownie…

Запала на одну _східну_ пісеньку. Серйозно запала, третю ніч ганяю раз від разу…

Вирішила спитати в гугла, що то таке… ага…
перші три посилання на наш музичний сервак, де я її і стягла, а далі декілька сторінок (результатів) турецькою…

та все одно, людям, з якими музичні смаки збігаються, рекомендую: Murat Kekkilli – Bu Aksham Olurum