топ-250 Кинопоиска

від імдб-шного, зрозуміло, відрізняється дуже серйозно. набагато менше класики. радянське кіно в асортименті (Шерлок Холмс на декількох позиціях навіть здивував). менше драм, більше пригодницьких, комедій (Сам удома є), мила, бойовиків…

ближчий до народу, а не до кінознавців, коротше кажучи
тиць на перелік із моїми відмітками :Р

майже випадково сьогодні подивилася Miss Pettigrew Lives for a Day – англійська комедія положень про свіжозвільнену невдаху-гувернантку, яка волєю_судєб стає чарівною паличкою для співачко-актриски, що рветься на театрально-кіношний олімп…

симпатичний фільм із непоганими акторськими роботами. витримані жарти плюс романтика із дидактичним ухилом – своєрідно, але нічьо.

і що головне – фільм англійський. і за пропискою, і за характером. ні, не так. фільм – поствікторіанський, тим вирізняється поміж іншими.
адекватний сценарій, майже правильне життєзображення, місцями заважає певна театральність, але воно все таке – по-перше, камерне, а, по-друге, стилізоване за духом (шкода, не картинкою) під старе кіно. ну не під тридцяті, але під п’ятдесяті…

звичайно, це не мій улюблений Госфорд-парк. не ті стиль та клас. та все одне – тридцяті з їх шармом, гумором та музикою.
такого кіно дійсно час від часу вистачає. доброго по-старому )

зі: і шо цікаво – режисер – індус… хоча… в Енга Лі вийшло зняти вельми симпатину екранізацію Остен, то чом би й ні…

додивидися ми вчора сабж – вампірський серіальчик.
нічого такого, на любітєля, а в нас пішов добре…

ну, мені вампірська тематика не чужа від часів дитячого захопленням Інтерв’ю з вампіром (фільмом, за Енн Райс я так і не взялася)
у Місячному сяйві, до речі, вампіри чимось схожі… хіба що світлом їх не вбити. і часником. і кілком (паралізує). а загалом – _люди як люди_ із своїми проблемами. тіки живуть вічно, не старіють та п’ють кров, ага

серіальчик детективний (головний герой – приватний детектив, об’єкт його кохання – журналістка кримінальної хроніки). сюжети без зірок з неба, але трапляються навіть адекватні….
що ще… більш-менш доладний сюжет, пристрасті в асортименті, симпатична картинка, нормальні актори… не шедевр, навіть не маст_вотч. просто симпатичний вампірський серіальчик, який, на жаль, закрили після першого сезону…

на жаль, бо – нормальних продуктів про вампірів не так вже й багато, а тут – продукт цікавий. і (увага, Мєлкій) alex_dignus схильний думати, що сценаристи курили щось наближене до Світу Тьми
на жаль, бо там нічогенький головний герой. осьо

вголос

якщо комусь треба, українські субтитри до Сестер Магдалини як завжди залила на Divxsubtitles

врешті подивилася сабж
така собі якісно знята соціальна драма
про дівчат, яких в Ірландії ще у шістдесятих закривали до притулків із спеціалізацією _перевиховання грішниць_
загалом так передбачалося перевиховувати повій. а далі – як вийде… одна зганьбила родину тим, що стала жертвою згвалтування. інша насмілилася народити дитину поза шлюбом…

у фільмі і якихось жахіть страшних немає… і нелюдських тортур, на які очікує загартована дискурсом 1937 року уява…
просто перебіг буденних подій. і якраз від цієї буденності стає насправді страшно. через те, що ще у 20 столітті у Європі настільки нівелювалися права жінок. і від того, що останній з притулків Святої Магдалини закрили лише у 1996…

забігла сьогодні після роботи на міжнародну книжкову виставку на часть Дня незалежності, що в Українському домі… нуууу… не Форум. навіть не київська його версія… стендів багато, але насправді цікавих обмаль. до того, як розшукала-таки у чорта на рогах “Основи”, думала, що їх вже нема… новинок ще обмаль (хіба що Фоліо та Факт щось повикладували)… у стенда Піраміди дівчина агітувала мене їхати до Львова – презентації все одне будуть там… з того нового, що є, справді вразила хіба що основівська грубезна Історія Польщі Нормана нашого Дейвіса. (нашого в тому сенсі, що чоловік час від часу закохано гортає його Історію Європи на півтори тисячі сторінок). Відверто кажучи, грошей на польську історію стало шкода – вона розкішна, але 180 гривень, це щось не теє… міжнародність появилася у стенді Білорусі та купці російських стендів із стандартно-супермаркетівським асортиментом та подарунковими виданнями типу Красоты Орловщины. концептуально вчєпятлилося, але дивитися не стало… о! ще був стенд посольства історичної батьківщини, але народ з нього кудись розбігся. а то можна було б видурити щось друковане… а загалом народу мало, рух невиразний… хоча сенс відвідати захід є – набрала зо п’ять кілограмів не_новинок за бросовими цінами. особливо мене гріють минулорічні Опівнічні діти ))) о! з точки зору _бросових цен_ – мій анріспект Факту… продавати за цінами новинок книжки, видані декілька років тому… можна, але ж я знаю, де вони дешевші :Р

если у народа есть юноша, который способен замуровать себя в стене крепости, страна эта и народ этот непобедимы…

цитатко отримано в результаті перегляду (правда, сьогодні, а не вчора) Легенди про Сурамську фортецю

на такому-от фольклорі покоління грузин виховувалися…

оскільки попередній пост-перелік виявився на диво популярним, поділюся з тими, хто не бачив, аналогічним, але не дуже схожим

це 50 найкращих книжок минулого сторіччя за версією французьких читачів, коментована Бегбедером

перелік своєрідний, зрозуміло, французи там перемогли )
але він набагато більше збалансований з точки зору художньої цінності, аніж ВВС-топ (щоправда, цікаві моменти типу коміксів все одно є)

1) Альбер Камю «Посторонний»
2) Марсель Пруст «В поисках утраченного времени»
3) Франц Кафка «Процесс»
далі

і тягне мене ж до таких рейтингів, цей побачила вперше

1. Властелин колец, Дж. Р. Р. Толкиен
2. Гордость и предубеждение, Джейн Остин.
3. Темные начала, Филипп Пуллман
далі…

у спеку добре йде східне кіно
все ж західний потяг до надмірної активності розвитку сюжету із потребою у ну_дуже_лінивому спогляданні корелюється погано…

ото подивилася сьогодні Чунгкінгський експрес – і як бальзам на спраглу душу
а тепер думаю: може, за Легенду про Сурамську фортецю взятися… актуально, до речі, з погляду на геополітичне становище )
тіки там теж не холодно, як би передоз не накрив…

після прочитання “Романтичного егоїста” Бегбеде(ра) ствердилася думка, яка з’явилася в мене якраз під “Європейку” Гретковської, читану одразу за її ж “Полькою”

ЛІТдибр пре тоді, як в ньому є генеральна лінія. або типові ситуації. або розтиражовані та добре знайомі персонажі. та все ж _генеральна лінія_, мабуть, попереду планети

бо як нема – читати не те, щоб взагалі нецікаво. а просто не зрозуміло, заради чого. той ж “Егоїст” – секс, драгз, рок-н-рол книжки? оно нічого, але не тоді, коли персонажі більше схожі на каталог, з якого знайомі добре як чверть імен, а не те, що думки – цілі пасажі – є інкарнацією абзаців з попередніх книжок

свіжість викладу, парадоксальність (хм) думок, авторська відвертість – то все класно. та загальна картинка не кліється, ось що засмутило…

це ж як треба втикати, шоб лише з програми Венеціанського кінофесту дізнатися, про факт існування нових фільмів Ароноффскі, Кітано та Міядзакі…

думаю взятися за Майже ніколи не навпаки Матіос. уже навіть зняла суперобкладинку та ходжу навколо.
видана вона, ніде правди діти, вай-вай-розкішно. приємно в руки взяти та погортати.
але окрім суто практичних міркувань про те, що через екстер’єр книжка стала невиправдано дорогою… мене ця її шикарність на якомусь рівні дратує.

розкішно видана книжка. хочеться навіть руки помити перед тим, як за неї взятися.
обережно гортати сторінки. повільно роздивлятися малюнки.
шанувати кожен аркуш. читати з повагою. мабуть, навіть вголос. родини, що зібралася навколо каміну, йопт.
читання як освячена дія. як коли книжки були рідкісними та коштовними. із повним усвідомленням почесності власної читацької місії.

а як на мене, це – анахронізм.
а книжка має бути зручною та _затишною_

до рейтингу персонажів – власників романтично-сумних поглядів, які можна і треба імітувати в реалі – додався ще один
досі там були кіт у чоботях з другого Шреку та маленький лорі з Мадагаскару

а зараз ще й Волл-І.
тіки під нього косити важче – трішечки не та рухливість очей :Р

після прочитання “Трубадурів імперії” трохи подумала
і побігла купувати _предтечу_ (ткскзт) – “Культуру й імперіялізм” Саїда
дискурс таки торкнув. той, шо постколоніальний. як в ЗП була, цитувала Мєлкому Томпсон великими шматами…

зі: тіко використовувати свіжі теоретичні надбання на практиці я ще не вмію. відписалася нах від юкрейн_раші. Мєлкій, Мєлкій…