Вчора були у “Жовтні” на фестивалі польського кіно. Вирішили дивитися “Південь-Північ”… шо я можу сказати…

Нічого особливого, але мило. Дуже просто, але мило. Ідеї несвіжі, а сюжет передбачуваний _до жуті_, але мило.
Дійсно мило…
Симпатичне дорогокіно про ченця із раком мозку та повію із ВІЛ, яким конче необхідно хоча б раз у житті побачити море…
Можна шукати якійсь неймовірно хвілософський підтекст, але краще не треба, кіно таке – симпатичне. невибагливе, але чесне й, місцями, навіть чарівне.
І актори нічого… мені дівчинка сподобалася… і бабця із шаленою коровою…

а чувак, що грає _усі_ чоловічі другорядні ролі… ги… ідея не нова, але нічьо так… і чувак… цей… харизматичний :Р

ось…

ЗІ: а кінцівка така примітивно-солодка, що краще б її такої не було взагалі… могли б і закінчити смертю Якуба…

ЗЗІ: дивитися кінцо можна… але б в ліцензії я його б не купила (це в мене така система оцінювання :Р)

… як гарна дівчинка.

відредагувала та залила в нет українські субтитри до “ТемноСиньогоМайжеЧорного”

як завжди – на сюди

увага, для того, щоб завантажити потрібно зареєструватися )

угумс, ТемноСинійМайжеЧорний….

у нас його видано спільними зусиллями Артхаус Трафік та Музичний Центр

их, симпатичне все ж кіно, як не крути :Р

Зараз будемо через аську ділити із Мєлкім мою відеоколекцію, що зараз все ще тусить вдома…

Здавалося б… лише якихось триста п’ятдесят дисків… та все одне… те Мєлкому залишити, се таткові…

а забрати хочеться усе…

до речі, а де можна масово стягти мейнстрім?

(артхаус, аніме та старе_добре_кіно я у повному складі заберу, _моїм_ воно не потрібно…)

… а тут “Азія-кіно”

ай донт ноу… як не крути, я, мабуть, піду лише на Gedo senkі. Хоча, є серйозна ймовірність, що плюватися буду…

але то таке…

дитяча хвотка одного з трійці найсимпатичніших мені акторів

яке було дитя! :Р

вголос

Так, я все ж таки встигла ))) Зловили аж у “Дружбі”…

Оскільки все вже давно подивилася…
Коротенько…

Останній бій надто епічний. Спростили “родинну історію” – із мачухою та сестричкою було цікавіше )))
Та й шлях до Зірки у Геймана набагато душевніший )
І ярмарка нормального не вистачало….

Але!
Дюже симпатично!
Кеп Шекспір – моя плакалЪ. Ридма ридали, чесно )))
І Септімус класний.
І Пфайффер  )))
А молодІж… ну, теж нічого )

Мила, наївна оповідь…
Місцями простенька. ба, навіть, комусь здасться примитівною… але воно якесь правильне…
про правильні речі… Людям, що шукають собі казково-романтичне кохання, рекомендується обов’язково… Усім, хто приглядається до “побудови” стосунків, – також…

А я от втикаю в “головне питання” книжки…
Якби завчасно знати, що твоє життя – мить, що може обірватися будь-якої хвилини, та ще й точно уявляти, якої саме хвилини, і _що_ тут доведеться залишити… Якби була можливість обирати: прожити це коротке і, цілком ймовірно, болісне життя, чи залишитися відморожено-ніякою частинкою Всесвіту… що обрати?

не дивлячись на увесь трагізм мого світовідчуття… в “Жити” щось точно є :Р

а книжка непогана, чесно )

тут про неї докладніше

На нашому локальному сервачкові з’явився ну дуже _ранній_ Трюффо.
Аж у вигляді короткого метра…
Тре’ буде подивитися…

Les Mistons

Усього лише шмат тексту авторства Амелі Нотомб, що мене якось добряче вразив.

Про японок…

там багацько літер, ховаю під кат

Життя Девіда Ґейла

Після низки дописів про чергову страту у Техасі – втемно вийшло.
Але..
Ай донт ноу… Несправедливість чи боротьба з нею таким чином… велике зло, маленьке, і невідомо, яке гірше…

ЗІ: а Спейсі високЪ, правда я його _низьким_ і не пам’ятаю…

Привиди Гойї

Красива та атмосферна ілюстрація до прокляття: а шоп ти жив у добу змін…

их… по-іншому і не скажу…

а, ну хіба що дрібнички…
Форман вже трішечки не той, та все одно Майстер…
а Бардем – дюже харош, треба його врешті Mar adentro подивитися…
а взагалі – я зростала на Фейхтвангері, самі розумієте ставлення до теми :Р

“Ось чому таке важливе значення мають незавершені й ненаписані тексти. Або вони ще не написані, не перенесені в мову, ще не стали мовою, або вони – ще експеримент, щось іще не завершене, таке, що завжди може бути під сумнівом. Бо завершувати – це завжди означає чинити сваволю, щось випускати з рук, зрештою, втрачати, забувати, з чимось примірятись, як буває щоразу, коли доводиться про щось забувати. А ось іще не написане, не завершене, навпаки, належить мені. Воно – лише те, що існує в думках, в уяві, чи щось розпочате, а потім відкладене вбік, усе же можливе, а тому й болісне.”
Фрідріх Дюренмат “Зимова війна в Тибеті”

угумс, як би себе ще привчити до звички записувати тексти… не виходить (

Запала на одну _східну_ пісеньку. Серйозно запала, третю ніч ганяю раз від разу…

Вирішила спитати в гугла, що то таке… ага…
перші три посилання на наш музичний сервак, де я її і стягла, а далі декілька сторінок (результатів) турецькою…

та все одно, людям, з якими музичні смаки збігаються, рекомендую: Murat Kekkilli – Bu Aksham Olurum

Подивилася черговий милий мюзікл… і згадала опитування: найчарівніша не_білявка світового кіно…

кгхм… подумалося, що при всьому моєму захопленні Вів’єн Лі та Одрі Хепберн…

Саме в площині “найчарівніша” Діна Дурбін могла б скласти їм неабияку конкуренцію…

якби ж то про неї більше знали )