Новеньке…

До сьогодні я, мабуть, не бачила жодного фільму із лейблом Made in Israel

а тут подивилася “Застиглі дні” (“Yamim Kfuim”), і нічьо так…

Загалом стандартна та не дуже оригінальна історія про дівчину-наркодилера, що раптом почала жити повсякденним буттям свого випадкового знайомого з чату…
Те, се… Тінь, що стає господарем… дежа вю… елементи сюру…

Але симпатично й стильно.
І акторка, Anat Klausner, мені в цій ролі дуже сподобалася

а ще у героїні немає імені, а лише нік – Мяу.. що теж не може мені не імпонувати :Р

Хм…

Якщо чесно, то я сиджу на імхоклубі

отут – своєрідний сервіс, щось в ньому є… – оцінюєш певну кількість літературних творів, а потім воно, враховуючи жанрові примхи та приблизний рівень читаних творів, має рекомендувати щось близьке.

Так про що я… о! до того, що українськими письменниками там і не тхне, я ставлюся спокійно. Але що цікаво: останніми часами я добряче поначитувалася перекладів українською, і в багатьох випадках цих творів немає в базі російськомовних перекладів.

То, виходить, не в такому вже й загоні наша книжкова індустрія, як про це люблять розповідати? Чи тут знову можна використати аргумент: на “викуп” прав на бестселери грошей нема – доводиться бути оригінальними? :Р

Il Portiere di notte Ліліани Кавані

А нічьо так кіно… мабуть, окремими митями стане для мене навіть знаковим…

усе ж складно це – трансформація стосунків ката та жертви у майже побутове садомазо… тіки все ж не побутове…
кохання буває і таким…
а ще декілька років я б відсахнулася від такої думки, а щоб погодитися… нєєє

Як рідне )

Подивилися “Рататуй”

Шарман, оце щурятко – портрет мене на кухні )
На жаль, настільки класно готовати я ще не вмію, досвіду не вистачає…. але кулінарний фанатизм наявний )

33,66 КБ

Черговий топ

Отут знайшла перелік “300 фільмів, які варто подивитися”. Списочок специфічний, місцями можна сперечатися, але почитати не зайве )

люблю такі фішки

усі триста назв під катом

Никлосон Бейкер “Бельэтаж”

Иииии, рекомендую )

Такий собі розкішний мегапобутовий дибр офісного працівника: чому степлери певної форми, чому прикольно їздити ескалатором, розрахунки амортизації черевиків та їхніх шнурівок…

ніби й фігня, але така стильна )

одне псує – забагато буде :Р

Ого!

Це я про основний конкурс Канни-2007.

Звягінцев, Тарантіно, Сокуров, Кім Кі-Дук, Вонг Кар-Вай, Кустуріца, Ван Сент, братчики Коени, Фінчер, Фатіх Акін, Брейя…
Плюс ті, кого не бачила…

повністю і з назвами )

Террі Пратчетт “Кот без дураков”

Ну дюже рекомендую, тимчасовим “власникам” котів у першу чергу )))

Собі роздрукувала, читала, в голос сміялася, цитувала Мєлкому… Дочитала, забрав Мєлкий, іржав… цитував… Віддали батькам, зараз татусь регоче…

І лише Шніцель_Неголений реагувала спокійно. Але лиш до того моменту, як ми перевірили на ній зміст одного із розділів
під катом докладніше

“Японська історія”

Стосовно значення одного слова :Р
Це означає “так”. Ну не зовсім те, що у вас. Воно означає: “я вас слухаю”, “говоріть”,”так”. “Хай” означає “Що?”. “Хай” – “я не знаю”, “дайте подумати”. Інколи воно означає “ні”. Ніхто не скаже “ні”.

Одразу б сказали… Хай = ну…

А цього разу знову Амелі Нотомб

Нічого свіжого, все старе, як світ, але в одному місці й ніби від імені п’ятирічної дитини…

Без врагов человек — жалкое существо, а его жизнь — тяжкое испытание, полное уныния и скуки.
Враг же подобен мессии.
Одного врага достаточно, чтобы человек воспрял духом.
Благодаря врагу это несчастье под названием «жизнь», становится эпопеей.
Христос был прав, говоря: «возлюби врага своего».
Но он делал из этого нелепый вывод, что нужно примириться со своими врагами, подставить левую щеку и так далее.
Как бы не так! Если помириться с врагом, он станет другом.
А если больше не будет врагов, придётся искать новых. И опять все сначала.
Так далеко не уедешь.
Значит, нужно любить своего врага, но не говорить ему об этом. А главное, ни в коем случае не мириться с ним.
Перемирие это роскошь, которую человек не может себе позволить.

Мені подобається… адже я пацифістка не тому, що добра… радше байдужа )))