і про фото (а ще – про ляльок :Р)

Фраза: “Будь проклят тот день, когда я сел за баранку этого пылесоса!” – все точніше відбиває мої стосунки із нашим фотоапаратом.
Нє, те що він мильниця – було зрозуміло відпочатку. Потім у першій же відпустці з’ясувалося, що це ненажерлива мильниця, яка принципово не розуміє концепцію “Знімати можна й не лише під денне світло”.

Далі від подорожі до подорожі наші стосунки погіршувалися. Але остаточно їх зіпсувало моє хоббі. Кляте нєчто категорично відмовляється фотографувати ляльок – і пофіг, що там зі спалахом направду. Я вже була готова повірити у свою принципову криворукість, але ж зроблені нашвидкоруч фотки на Олін фотик виходять… Ну, не_добрі_, для цього в мене замало натхнення, але нормальні – цілком придатні для каталог-режиму. З нєчтом цього не досягти, сьогодні переконалася вкотре, перебираючи купку жахливо жовтого, яке воно вважає пристойним варіантом зйомки у штучному світлі.

А найсмішніше те, що цьому стидобиську пасує один із шопних фільтрів. Poster Edges ліг, майже як рідний.
тиць

про ляльок, ринки та емансипацію

Переглядаючи статтю про Штеффі (німецьку барбі-сайз ляльку,від якої в наших крамницях фіг сховаєшся), зачепилася оком за те, що товариши німці штурмують близькосхідні ринки. Внутрішній голос намагався неполіткоректно пожартувати, але вольовим зусиллям був змушений замовкнути. Тим паче сайт Сімба-мідл іст виглядає ніби спокійно, ніби стандартно, але. Звичайно, найкраще там – “ексклюзиви”!

Про близькосхідних ляльок у хіджабах я багато чула, трошки бачила у гуглі і навіть думаю попросити в якості з-єгипетського сувеніру. Але що таких ляльок ще й німці (ну гаразд, німецька дочка) роблять, не здогадувалася. Ось така у Сімби мила Джаміля.

Кожен заробляє, як тільки може – сказала я внутрішньому голосу.
Проте виявилося, що в Джамілі (окрім милих і ретельно вдягнених подружок) є… ееее ну не бойфрендом жеж його назвати! Джаміль, коротше кажучи.

Ринок, нагадала я внутрішньому голосу. Традиційні цінності. Конкуренція. Мабуть, продаються гарно. Недарма ж Барбі скільки десятків років в наречених ходе, а Джаміля за офіційною легендою із Джамілем вже й одружилися, й діточок мають.
Але не все так влобно, як виявилося.
Бо окрім чоловіка та діточок у Джамілі ще є…
тиць

і знову про колекцію. Мої лялько-богині )

Очікуючи на чергову барбі з принцесячої серії (дівчинка вже навіть у Києві, тепер лишень її забрати), продовжую систематизувати та описувати свою мікроколекцію. Відповідно до сабжу, цього разу фокус уваги на Годдесс. Це мій улюблений молд, настільки улюблений, що готова купити усіх (крім святкових та янголів – от хто естетично неблизький). Тож під катом одна принцеса, фаворитка Мєлкого та моя найкрасивіша лялька )
десь так

і знову про ляльок (а ще про фото)

Их! Нещодавно я була підчитала двійко-трійко майстер-класів із фотографування ляльок та поринула у всесвітній сум.
Нє, ну до фанатизму справді серйозних ляльковласників мені далеко, але пункт: фотографувати зі спалахом неправильно, бо зникає “рельєф” нафіг – відправив мене у стан полного душевного опустошения (с)
Бо наша мильничка в домі без спалаху гратися не хоче.
Але кого б це зупинило, коли в колекції є незадіяні оновлення!

Тож сьогодні, скориставшися залишками сонця, внутрішніми налаштуваннями фотику, в’юверівською корекцією кольорів та тією самою матір’ю (найважливіший компонент, я й не сумнівалася)
зробила хоча б це

і про здобутки

Як я вже днями згадувала, моїй малій колекції виповнився рочок. Якраз під річницю санти поклали мені під ялинку одразу дві ляльки – як за кольорами обирали )))

49.08 КБ

Отже, разом з цими їх у мене тепер
тиць на недолуге групове фото

і про “сбычу мёчт”

ранок, сонце, Різдво

усіх хто святкує – зі Святом!

у нас вчора був розкішна Святвечеря, а сьогодні розкішні подарунки та друзі, що ще прийдуть гратися в Цивілізацію. нарешті. й року не минулося )
але я власне про подарунки
бо перебуваю в стані НуНеМожуНеПоділитися!
бо на мене під ялинкою чекав такий сабж, такий сабж, що й уявити неможливо
справжня мрія. ні, не зовсім мрія, адже цю штуку я навіть боялася хотіти – не вірила, що колись триматиму у руках. і не вірила так років з 13-14 – відтоді як випадково побачила фотку Оцього в якомусь журналі.
що за Оце?
власне, ось:

<IMG title="" src="https://lh3.googleusercontent.com/-BVM3BjFZTK0/TvbvZ7BGDGI/AAAAAAAAAFc/5HWi8rKaBKs/h126/%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25B9%25D0%25B1%25D0%25BB.JPG">

але це не просто Барбі. і не зовсім Барбі
чому?

і про приховане

трохи сперечаючись із своїм попереднім постом… але таке. мабуть, настрій хуліганський…

тож – про сабж.
вам, мабуть, знайомі дрібні порцелянові ляльки? такий простенький об’єкт колекціонування?
ну, ось такенькі?

а ви коли-небудь замислювалися, що в них може бути під спідничками?

в мене на столі живе декілька таких. а відповідь на це питання шокує вже не перший рік :Р
хочете дізнатися правду?