Пішла на Імхонет голосувати за щойно дочитану (врешті-решт, після кількох років марних пошуків!) “Московіаду” та побачила в переліку андруховичевих творів “Дванадцять обручів” – українську версію, не переклад.

Йой, а я й не знала, що туди можна додавати україномовну літературу, аж страждала – нема за що голосувати було )

нічого, виправимо :Р

ЗІ: а сервіс вкотре дюже рекомендую ) виявилося, що це навіть цікаво – знати, що читають люди. особливо знайомі )

… як гарна дівчинка.

відредагувала та залила в нет українські субтитри до “ТемноСиньогоМайжеЧорного”

як завжди – на сюди

увага, для того, щоб завантажити потрібно зареєструватися )

Якщо чесно, то я сиджу на імхоклубі

отут – своєрідний сервіс, щось в ньому є… – оцінюєш певну кількість літературних творів, а потім воно, враховуючи жанрові примхи та приблизний рівень читаних творів, має рекомендувати щось близьке.

Так про що я… о! до того, що українськими письменниками там і не тхне, я ставлюся спокійно. Але що цікаво: останніми часами я добряче поначитувалася перекладів українською, і в багатьох випадках цих творів немає в базі російськомовних перекладів.

То, виходить, не в такому вже й загоні наша книжкова індустрія, як про це люблять розповідати? Чи тут знову можна використати аргумент: на “викуп” прав на бестселери грошей нема – доводиться бути оригінальними? :Р