найнай чоловіків у жіночих ролях

собсно, поцуплений текст

тільки-но передивилися першу частину фільму. загалом і читалося, і дивилося воно стільки разів, що казати тут нема про що…
тому – суто технічне

1. коли я вирішила з респектних міркувань таки купити ліцензію, то, відверто кажучи, боялася, що на диск запхають виключно версію із старим радянським дубляжем (бо свого часу так накололася із Потопом, який дуже хотілося подивитися в оригіналі – а фіг)
нє, тут все як треба, оригінальний звук та дубльований російською. вірніше, _передубльований російською_, до того ж так, що перші хвилин п’ятнадцять я плювалася без зупинок.
в ітого: Ретт, Мелані, Мамушка, Ешлі + деякі персонажі другого-третього планів – цілком пристойно, Ретт так навіть добре
Скарлетт – ммм… мммм… ммммммм… звикнути можна…
Джеральд О’Хара+деякі персонажі другого-третього планів – це такий капець, що звук просто хочеться вимкнути…

але то таке, все одне ще передивлюся в оригіналі

2. усю дорогу думалося: йой, фільму наступного року сімдесят років виповнюється, ак дивиться і зараз на ура
нє, ну не стовідсотково на ура, зрозуміло…
і підступні думки: а перезняти зараз. а з нормальними батальними сценами. а з мальовничою облогою Атланти
а щоб було красивіше, епічніше, кровавіше.
а щоб виживання на фронті та за його межами ще більше за живе чіпали…
а
а власне це зробив декілька років тому Ентоні Мінгелла. зняв Холодну гору. моє бездушне серце нє впєчатлілось ні разу

ну то й фсьо. Вів’єн Лі зараз не знайти (Джоан Веллі-Кілмер – то було просто за межами добра та зла). і Кларка Гейбла. І Олівію де Хевіленд
не в картинці щастя… операторській роботі, спецехвектах
і не завжди навіть в режисурі…

і святе чіпати не можна…

із The Darjeeling Limited теж саме, що із Silk… ніби все є для того, щоб фільми вийшли класними. а нє судьба…

хоча в кожного є свої переваги… у “Шовка” – як завджи феєричний Альфред Моліна, та й врешті-решт сюжет та медитативність як спадок від Барікко

У “Дарджилінга” – атмосфера, Джейсон Шварцман та Оуен Уїлсон, який потроху переростає свої традиційну радісну дебільнуватість. тіки ще незрозуміло, чи на користь то досить прикольному комедійному акторові…

ну і спільний величезний плюс – обидва хвільми дуже красиві

мене таки вмостили дивитися першу серію першого сезону House M.D.
і мені сподобалося…

по-перше, я дитина, що зростала на ER
по-друге, куди там Клуні до Лорі… ну цей… усе в межах тенденцій переліку моїх улюблених муШШЫн-акторів )
по-третє, харизма героя (мізантропа соціопата наркомана класного лікаря) просто ой…

хоча, мабуть, стикатися із лікарем, що із задоволенням подивиться, наскільки швидкість вмирання корелюється із діагнозом, таке собі задоволення
але з іншого боку, з точки зору людини, яка дуже не любить лікарів – фсьо файно, отак і треба )

такшо, доведеться дивитися серіал, хоч я того і не люблю…

ЗІ: в гелікоптера вихідний :Р

не думаю, що погані рецензії принципово псують враження від гарних фільмів. але коли я почитала, як “Життя” пише про Чотири місяці, три тижні і два дні спочатку стало весело, а потім сумно…

гех… там смачного багато…
але найбільше мене вразило, що спочатку рецензент мало на за кадрами переповідав сюжет третини фільму (чесно-чесно, про меблі згадував, про зовнішність), а потім серйозно так сказав: Но детальный пересказ сюжета не является целью этой статьи. Автор надеется, что кто-то из прочитавших ее, все же захочет посмотреть картину

вах… аж закортіло додати: людоньки, якщо ви почитали критику на книжечку, ви ж не забувайте – її також ще після такого можна почитати, ага…

ЗІ: а загалом… відкрила для себе ресурс… і насолоджуюся )

ЗЗІ:

свого часу пропустила на Кіноклубі, і знайшла лише зараз

их… нав’язливо нагадує, як іноді хотілося поводитися ще в дитинстві, але рішучості бракувало навіть тоді ) а дорослим жити – ще складніше…
а воно прикольно – грати за своїми власними правилами

а засмучуватися через салат дрібнички дійсно не варто
залишилося лишень в це повірити :Р

Вчора були у “Жовтні” на фестивалі польського кіно. Вирішили дивитися “Південь-Північ”… шо я можу сказати…

Нічого особливого, але мило. Дуже просто, але мило. Ідеї несвіжі, а сюжет передбачуваний _до жуті_, але мило.
Дійсно мило…
Симпатичне дорогокіно про ченця із раком мозку та повію із ВІЛ, яким конче необхідно хоча б раз у житті побачити море…
Можна шукати якійсь неймовірно хвілософський підтекст, але краще не треба, кіно таке – симпатичне. невибагливе, але чесне й, місцями, навіть чарівне.
І актори нічого… мені дівчинка сподобалася… і бабця із шаленою коровою…

а чувак, що грає _усі_ чоловічі другорядні ролі… ги… ідея не нова, але нічьо так… і чувак… цей… харизматичний :Р

ось…

ЗІ: а кінцівка така примітивно-солодка, що краще б її такої не було взагалі… могли б і закінчити смертю Якуба…

ЗЗІ: дивитися кінцо можна… але б в ліцензії я його б не купила (це в мене така система оцінювання :Р)

… як гарна дівчинка.

відредагувала та залила в нет українські субтитри до “ТемноСиньогоМайжеЧорного”

як завжди – на сюди

увага, для того, щоб завантажити потрібно зареєструватися )

угумс, ТемноСинійМайжеЧорний….

у нас його видано спільними зусиллями Артхаус Трафік та Музичний Центр

их, симпатичне все ж кіно, як не крути :Р

Життя Девіда Ґейла

Після низки дописів про чергову страту у Техасі – втемно вийшло.
Але..
Ай донт ноу… Несправедливість чи боротьба з нею таким чином… велике зло, маленьке, і невідомо, яке гірше…

ЗІ: а Спейсі високЪ, правда я його _низьким_ і не пам’ятаю…

Привиди Гойї

Красива та атмосферна ілюстрація до прокляття: а шоп ти жив у добу змін…

их… по-іншому і не скажу…

а, ну хіба що дрібнички…
Форман вже трішечки не той, та все одно Майстер…
а Бардем – дюже харош, треба його врешті Mar adentro подивитися…
а взагалі – я зростала на Фейхтвангері, самі розумієте ставлення до теми :Р

До сьогодні я, мабуть, не бачила жодного фільму із лейблом Made in Israel

а тут подивилася “Застиглі дні” (“Yamim Kfuim”), і нічьо так…

Загалом стандартна та не дуже оригінальна історія про дівчину-наркодилера, що раптом почала жити повсякденним буттям свого випадкового знайомого з чату…
Те, се… Тінь, що стає господарем… дежа вю… елементи сюру…

Але симпатично й стильно.
І акторка, Anat Klausner, мені в цій ролі дуже сподобалася

а ще у героїні немає імені, а лише нік – Мяу.. що теж не може мені не імпонувати :Р

А нічьо так кіно… мабуть, окремими митями стане для мене навіть знаковим…

усе ж складно це – трансформація стосунків ката та жертви у майже побутове садомазо… тіки все ж не побутове…
кохання буває і таким…
а ще декілька років я б відсахнулася від такої думки, а щоб погодитися… нєєє

Люблю все ж Джармуша…

До речі, отут та отут є трішки воллпейперзів до його фільмів…

Стосовно значення одного слова :Р
Це означає “так”. Ну не зовсім те, що у вас. Воно означає: “я вас слухаю”, “говоріть”,”так”. “Хай” означає “Що?”. “Хай” – “я не знаю”, “дайте подумати”. Інколи воно означає “ні”. Ніхто не скаже “ні”.

Одразу б сказали… Хай = ну…