не можу сказати, що його фільми мені ну дуже подобалися, але подивитися їх було варто. в усякому разі The Talented Mr. Ripley – точно
та головне ж не це… шкода…
не можу сказати, що його фільми мені ну дуже подобалися, але подивитися їх було варто. в усякому разі The Talented Mr. Ripley – точно
та головне ж не це… шкода…
після перегляду чергового кінца _аби_подивтися_
виникло закономірне питання:
а чи є хвільма, де Гектора Елізондо справді багато?..
Бо, як не подивишся, раз – епізод, два – епізод, три – епізод, і досить вам. А дядечко ж симпатичний…
/пішло копирсатися на імдб/
Зараз будемо через аську ділити із Мєлкім мою відеоколекцію, що зараз все ще тусить вдома…
Здавалося б… лише якихось триста п’ятдесят дисків… та все одне… те Мєлкому залишити, се таткові…
а забрати хочеться усе…
до речі, а де можна масово стягти мейнстрім?
(артхаус, аніме та старе_добре_кіно я у повному складі заберу, _моїм_ воно не потрібно…)
Красива та атмосферна ілюстрація до прокляття: а шоп ти жив у добу змін…
их… по-іншому і не скажу…
а, ну хіба що дрібнички…
Форман вже трішечки не той, та все одно Майстер…
а Бардем – дюже харош, треба його врешті Mar adentro подивитися…
а взагалі – я зростала на Фейхтвангері, самі розумієте ставлення до теми :Р
Подивилася черговий милий мюзікл… і згадала опитування: найчарівніша не_білявка світового кіно…
кгхм… подумалося, що при всьому моєму захопленні Вів’єн Лі та Одрі Хепберн…
Саме в площині “найчарівніша” Діна Дурбін могла б скласти їм неабияку конкуренцію…

якби ж то про неї більше знали )
До сьогодні я, мабуть, не бачила жодного фільму із лейблом Made in Israel
а тут подивилася “Застиглі дні” (“Yamim Kfuim”), і нічьо так…
Загалом стандартна та не дуже оригінальна історія про дівчину-наркодилера, що раптом почала жити повсякденним буттям свого випадкового знайомого з чату…
Те, се… Тінь, що стає господарем… дежа вю… елементи сюру…
Але симпатично й стильно.
І акторка, Anat Klausner, мені в цій ролі дуже сподобалася
а ще у героїні немає імені, а лише нік – Мяу.. що теж не може мені не імпонувати :Р
Отут знайшла перелік “300 фільмів, які варто подивитися”. Списочок специфічний, місцями можна сперечатися, але почитати не зайве )
люблю такі фішки
Це я про основний конкурс Канни-2007.
Звягінцев, Тарантіно, Сокуров, Кім Кі-Дук, Вонг Кар-Вай, Кустуріца, Ван Сент, братчики Коени, Фінчер, Фатіх Акін, Брейя…
Плюс ті, кого не бачила…
Фільм не дивилася, лише книжку читала.
Ну то таке, я втикнула в діаметрально протилежні варіанти сприйняття
Хто не читав/дивився, книжка кіно про дівчину, що в дитинстві жила в Японії, була в захваті від країни, народу, культури, й коли, закінчила універ, влаштувалася працювати у Токіо.
Варіанти відгуків.
від: Фильм про дуру-иностранку, на самом деле, ни черта не сведущую о жизни в Японии и работе в японской компании, об отношении японцев к иностранцам. В фильме это все хорошо показано.
до: еще одно доказательство того, что островное многовековое общинное затворничество приводит к косякам менталитета целой нации. ну, естественно, они это косяком не считают, для них крезанутые – это европейцы 🙂
агов, де серединка…