Минув рівно місяць, і “підфорумних” бажань назбиралося знову. Час їх вже зафіксувати, бо дещо з попереднього списку вже прямує до мене (на жаль, потрапити на Форум особисто в цьому році ніяк, тому пробую змоделювати його віртуально).

І хотілося б вірити, що цікавих книжок ще на один пост буде, але наразі маємо таке:

Про класичну класику казати “гаряча новинка” ніби й не годиться, але я справді чекала на це видання.

Нечасте зачудування: “Вау, мені подобається обкладинка!” – пояснюється просто: вона нетутешня. До того ж – парна до Go Set a Watchman. NB: а другу книжку “Країна мрій” обіцяє видати під кінець року. Я, до речі, вже починаю занотовувати оці “під кінець року/на початку 2016-го”, бо їх таких багато.

Далі.

Продовжувати читання “Форум наближається. Продовження бенкету” →

У ЖЖ-спільноті ФемБукс просто зараз перекладають/викладають дуже класні єсеї із тематичного випуску LIGHTSPEED, присвяченого тому, як жінки “знищують” сайфай. Від деяких хочеться плакати: чи то від безнадії, чи то від захвату – всі ці жінки – попри все – стали письменницями.

Ненсі Джейн Мур про американський ринок:

Редакторы, которые утверждают, что женщины присылают меньше рассказов, чем мужчины, и что они покупают рассказы, присланные мужчинами и женщинами в одинаковой пропорции от количества поданных рассказов, возможно, говорят правду. Но хотя они не ставят своей целью принести вред женщинам-писательницам, остается тот факт, что каждый раз, когда я беру в руки выпуск какого-либо журнала, я вижу там больше рассказов, написанных мужчинами.

И в большинстве антологий я тоже вижу больше рассказов мужского авторства, даже в антологиях лучших рассказов за разные годы. И я вижу больше рецензий на книги, написанные мужчинами, и это документально подтверждается каждый год. Конечно, это все относится и к мейнстримовой литературе, особенно все, что касается рецензий.

Получается, женщины посылают меньше рассказов, потому что они видят такие расхождения? Конечно, видят. Даже те женщины, которые всю жизнь вышибают своими плечами двери, на которых написано: “Девочкам нельзя”, устают от постоянной борьбы.

Как это исправить? Нужно делать, например, вещи, подобные данному спецвыпуску журнала LIGHTSPEED. Признавая – и поощряя – тот факт, что истории, расказанные женщинами, будут отличаться от классики так называемого Золотого века фантастики.

І тут мені стало соромно, що я так нічого не написала про “Голем та Джинн” та інші хороші книжки. Бо ж це єдине, що я б могла зробити, та й того не роблю, хоча це нескладно. Shame on me. Я виправлюся, обіцяю.

УПД: і якщо така вже п’янка- письмово фіксую свої невиразні до того плани. Буду потроху вичитувати шортлисти Міфопоетичної премії (її списки мені якось найближчі “класово”) і розповідати про те, що ж навичитувала.

Моє шалене читання має передбачувані побічні ефекти. Як і інші маніяки, я чимало часу присвячую пошуками: а чого б оце почитати (зрозуміло, шо ті години можна було б виділити якраз під читання, але…). Але коли йдеться про порпання у свіжовиданому завжди залишається ризик, що про потенційно цікаве я встигну геть забути до того моменту,  коли воно мені таки трапиться.

Тому вирішила раз на тиждень-два робити невеличкі огляди знайденого, аби потім було простіше роздивлятися в книгарнях/бібліотеках/флібустах. Частину з цього фейсбук-френди вже бачили, інше – “свіжак”.

Отже. З українських новинок найбільш цікавими на цей момент здається (пічаль-пічаль) нонфікшн.

По-перше:

Чи то монографія, чи то научпоп (у нас бува фіг розбереш) про концепцію смерті в українців XVIII століття. Тут докладніше.

По-друге, “Дух і літера” переклали Сінтію Озік!

Уняня і таке інше. Але есеї (ху-дож-ку! ху-дож-ку!). Але все одне цікаво – від самого читання змісту ноги засвербіли бігти й шукати. Почитати цей зміст можна отут.

Далі у нас ледь видані та осьо-майже-видані новинки російського ринку (NB: цей пост є суто інформаційним та не є закликом забити на бойкот російських виробників, сама _братніх_ книжок із березня не купую…).

Так, “Азбука” видає вже третю за останні місяці збірку Еліс Манро. От шо з людями видавцями Нобелівка робить.

А ще “Иностранка” згадала про Ісабель Альєнде. І я навіть не знаю, що вигляда спокусливіше.

Оце:

про Санто-Домінго та буття тамтешніх рабів у XVIII ж сторіччі. Я з цього боку досі читала лише Карпентьєра, а кортить ще (особливо як із жіночої точки зору).

А оце:

потенційно ще цікавіше – жіночий ж таки погляд на Конкісту.

А! І знову “Азбука” – там пригадали, що російською ще не перекладали дебютний та титулований роман офігенної Кейт Аткінсон. Алілуйя, переклали.

Буде мені чим закривати квадратик “перша книжка улюбленого автора” у фем-бінго

Уфф, наразі все. Хіба що звітую: “Останню втечу” Трейсі Шевальє росіяни нарешті переклали, видали, вона вже встигла з’явитися у наших любих піратів, ну а я встигла її прочитати. Симпатичний меланхолійний роман про юну квакерку-англійку, яка переїжджає у 1850-му до Штатів та намагається прилаштувати звичні принципи до тамтєшньої “рабської” дійсності.

люблю осінніми вечорами передивлятися оновлення на інет-крамницях: а раптом повз мене пройде щось цікаве?..

нє, не пройде. як таке можна не помітити!

хоспаді. але, судячи з анотації, все весело:

Признайтесь: вы же любите вампиров и интересуетесь жизнью оборотней, так что буквально залпом проглотили 2272 страницы “Сумеречной саги”, посмотрели фильмы и с нетерпением ждете продолжения? Однако стесняетесь открыто говорить о своих чувствах в “приличном” обществе, за пределами фандома? Очень зря! Прочтите “Сумерки и философию”, и вы сможете аргументированно рассуждать о многослойности романа – это ведь не просто история неземной любви с оттенком мистики, это эпическое повествование, насквозь пропитанное философией. (болд мій) схоже, я щось прогавила, бо після першого фільму до “насквозь пропитанного” оригіналу руки дійти відмовилися…

вах, але ж є люди, що можуть викликати лише щире захоплення! і в нас, між іншим, книжечку у м’якій обкладинці хочуть продавати за 150 з гаком гривень. от вам і сабж

Величайший из здравствующих английских биологов и я разместились на стульях перед телевизором, и Хаксли включил его. Мы молча смотрели, как Джой Адамсон гоняется за Эльсой, как Эльса гоняется за Джой Адамсон, как Джой Адамсон возлежит на Эльсе, как Эльса возлежит на Джой Адамсон, как они вместе лежат на кровати и так далее. Наконец фильм кончился, Хаксли наклонился и выключил телевизор. Я молча ждал, что он скажет.

Поразмыслив, сэр Джулиан вдруг спросил:
— Знаете что, Даррелл?
Я почтительно приготовился услышать глубокое и проницательное суждение великого английского биолога о поведении животных.
— Что, сэр? — осведомился я с волнением.
— Это единственный известный мне случай лесбиянства между человеком и львицей, — совершенно серьезно произнес он.

Чувствуя, что дальнейшая наша беседа уже не достигнет таких высот, я удалился.

хто ще може бути таким чарівним у своїй мізантропії, крім Даррелла? )))
читати тут

Я-то помню, сколь красноречиво писал о крокодилах Реверенд Сибри

их, раз у раз стикаючись з подібними фразами у перекладах з англійської,
я вже майже готова повірити, що Реверенд – це таке питомо англо-саксонське, до того ж – досить поширене, ім’я
тільки от лишенько – зовуть так чомусь лишень місіонерів
тьху

зі: до речі, превелебного Сібрі звали все ж Джеймс. та завдяки цитованому перекладу російськомовний гугл пропонує “Реверенда” набагато активніше

днями ми з чоловіком від якоїсь балди обговорювали питання античної міфології. вірніше, її місце в житті мало не кожної радянської дитини

я ще пам’ятаю, як у першому-другому класі ледь тремтячими рученятами гортала сторінки Куна в читальному залі невеличкої паланської бібліотеки. а коли ми переїхали до ЗП, і в моєму розпорядженні опинився власний екземпляр, поцуплений з дідової бібліотеки – то ж у щастя просто не було меж )))

і власне про що велося. про те, що усі ми читали міфи у, м’яко кажучи, дитячій версії. Льошку, наприклад, чомусь обурювала цензурування оповіді про дружбу Геракла та Іолая :Р ну то таке, поговорили, пожалкували, поміркували, де ж її шукати – повну й чесну версію – й забули

аж сьогодні а Петрівці сама кинулася у вічі Міфологія для дорослих Станіслава Стабрили. як пишуть в анотації: вони (міфи, – v) перестають бути гарними, пізнавальними та повчальними казочками, а є цілком поважним викладом життя давніх греків…

виявляється, все вже є. треба лише див. сабж правильно шукати )

купили Даррелла. читаємо вголос…

шкода, не знайшли _родину та інших звірів_, хотілося, щоб чоловік почав знайомство з самого початку. але так (The Whispering Land) теж нічого ) люблю пінгвінів :Р

зі: купили ж комплект класичних російських перекладів. та цікаво, а українською він є?

після прочитання “Трубадурів імперії” трохи подумала
і побігла купувати _предтечу_ (ткскзт) – “Культуру й імперіялізм” Саїда
дискурс таки торкнув. той, шо постколоніальний. як в ЗП була, цитувала Мєлкому Томпсон великими шматами…

зі: тіко використовувати свіжі теоретичні надбання на практиці я ще не вмію. відписалася нах від юкрейн_раші. Мєлкій, Мєлкій…

гортаючи вшосте чи всьоме свіжопридбану друковану версію feminism_is
дісталася висновку, що було б незле мати профільну футболочку, якби вони існували
надто вже картинки яскраві )

Філіпп Делерм
збірки оповідок-крихіток

ТЕПЛЫЙ КРУАСАН НА УЛИЦЕ

Проснуться раньше всех. Бесшумно, как индеец, одеться, выйти в коридор. Точными движениями часовщика открыть и закрыть за собой входную дверь. Есть! На улице утро, голубое с розовой каймой — сочетание было бы пошлым, если бы не стерильный холод. При каждом выдохе изо рта выбивается облачко; свободным, легким чувствуешь себя на улице в час рассвета. И даже хорошо, что до булочной надо пройтись. Шагаешь, заложив руки в карманы, а ля Керуак, ты всё и всех опередил, и что ни шаг — то радость. Ловишь себя на том, что идешь по кромке тротуара, как в детстве, когда интереснее всего всегда на краю. Пока все спят, ты втихомолку отхватил у дня порцию чистого времени.

Спят все, да не все! Должна гореть и греть витрина булочной, пусть свет неоновый, но сама мысль о тепле придает ему тепло янтарный оттенок. А подойдешь, стекло должно быть запотевшим, и радушие булочницы искренним — сердечность для самых первых покупателей, пароль для ранних пташек.

— Пять круасанов и багет, не слишком поджаристый!

Из глубины лавки выныривает булочник в заляпанной мукой футболке и посылает тебе приветственный жест, как товарищу перед боем.

И вот ты снова на улице. Обратный путь конечно же совсем другое дело. Нет той беспечности, с батоном в одной руке и пакетом круасанов в другой ты уже смахиваешь на обывателя. Зато можно съесть круасан. Он теплый и мягкий. Жуешь на ходу, на холоде. И получается зимнее утро с начинкой из круасанов, а сам ты — печь, дом, кров. Идешь помедленнее, несешь в себе, проносишь сквозь выцветающую серо розово голубизну свой свет. День только начинается, но самое лучшее уже при тебе.

і таке все… комплект маленьких задоволень… аж хочеться інакше подивитися на світ… і, власне, чом би й ні

є на Альдебарані – ось

дочитала монографійку Троянські коні телереклами, що випадково потрапила у мої ручки, і зараз сиджу й думаю…
робота нормальна, та на сотню з гаком сторінок я знайшла лише дві незнайомі для мене тези. загалом текст – новий переспів давно відомих речей із постійним прямим і непрямим цитуванням свєтіл. о! є приємний момент – серед прикладів зустрічається й реклама й українських ТМ

але… в анотації чесно кажуть: … перша українськомовна робота, присвячена потаємним механізмам рекламного впливу. відверто кажучи, було ліньки перевіряти, чи дійсно перша. не в тому річ

наскільки взагалі виправданий друк наукових робіт (та й не тільки), найбільше досягнення яких їхня україномовність?..
з одного боку, хто ж проти – українською має бути багато різного, але ж якість… якість…

иех, ось тому в мене й сабж )

зі: а як посібничок для студентів – згодиться. все одне українською ніби більше нема :Р

якщо коротко – ета п’ять…

якщо докладніше…. може, просто для мене тематика цікава. навіть дуже
а з тим, що Пиркало мені читати приємно, я ще на Зеленій Маргариті визначилася

а нормальні розгорнуті рецензії мені зараз не пишуться чомусь