Традиційне псто )
Це був насичений і справді класний рік читання. Хоча у кількісному сенсі я так і не взяла черговий _моральний_ бар’єр, було прикольно )

Отже
та-дам!

чомусь цього разу я дуже забарилася із своїм щомісячним оглядом читаного. а, виявляється, публіка (в особі Льошки) просить )
отже, минуло лишень півлистопада, і маємо відгук про мй читацький жовтень

нещодавно я вирішила побавитти своє внутрішнє дитя відповідною за віком книжкою ) купила та із насолодою прочитала Мандрівний замок Хаула Діани Вінн Джонс

була у повному захваті – книжка сподобалася більше за аніме. бо вона якась… психологічно точніша чи шо… емоції вісімнадцятирічної дівчини, що перетворилась на дев’яносторічну бабусю спостерігати дуже цікаво. дівчинка швидко призвичаїлася, бо: а) як настраша дитина в родині, що мешкає у казковій країні від початку не розраховувала на якесь там щастя; б) вона таки настарша дитина в родині, тому їй не довелося принципово корегувати модель поведінки. авторитетно підтверджую: концепція “ти старша, тому…” дійсно суттєво викривляє сприйняття реальності. і ефект, мабуть, триматиметься все життя…

та я, власне, трохи про інша. одна з вагомих причин моєї незнищенної любові до дитячих книжок – це те, як їх видають… якість поліграфії, приємний папір, яскраві, нормально змальовані обкладинки

і щодо замку у нас з чоловіком виникла суперечка. він запевняв мене, що художник аж надто вже наслідує аніме, а я з тим категорично не погоджуюся.

подивіться самі:

/погана якість картинки – на совісті сайту видавництва/ нє. ну спільне є, визнаю. але ж не так вже й “за мотивами”

а потім я в якості аргументу продемонструвала чоловікові обкладинку російського видання… тиць на різні картинки