читаючи на Імхонеті відгуки на “Письма Баламута”, я не без подиву дізналася, що це – весела книжка.

хм. можливо мені круто не пощастило з перекладом, адже “Листи Крутеня” – книжка не дуже й весела.
але. цікава, точна, справедлива.
спостереження – прєлєсць, психологічні характеристики – вах!

і все було б класно, якби не розуміла, що не помітила лев’ячої частки задоволення
бо логіка надто чужа. в основному проблема, мабуть, в тому, що речі. які автором подавалися як очевидні та об’єктивно існуючі. для мене такими не є
шкода… але й так буває