я декілька місяців чекала на одну книжку…

вірніше, не зовсім так… я декілька місяців чекала на оце _конкретне_ видання…
саму повість я шукала десь зо двійко років…
ну й врешті-решт я дуже давно мріяла про те, що коли-небудь Абабагаламага почне видавати дорослі книжки…
дочекалася )

розповідати про самого Коханця важко. по-перше, я, як і багато хто, почала із красивого фільму Жан-Жака Анно.. по-друге, у тексті майорить-таки _новий роман_ і переповідати його важкувато.. по-третє… а який сенс ретранслювати історію короткого кохання білої дівчинки-підлітка та дорослого багатого китайця у Індокитаї 1930-х?.. збоку схоже на банальнувату полуничку, розцвічену колоніальним присмаком… а на ділі – щемка мелодія з чужого життя… сумна, жорстока і правдива. а ще – дуже красива, куди ж без цього… таке читати треба.

та я власне не про текст. а про книжку ) божечки, як воно видано! книжка (зважаючи на обсяг) як на мій смак недешева. та воно того вартує… якісний папір, якісна поліграфія, якісне оформлення (хоча дизайнери аж занадто надихалися фільмом, але в тому випадку, коли екранізацію знають набагато краще – можна пробачити). таке видання не просто приємно взяти в руки, мене воно відправило у тривалий стан захвату… щирого та чесного: у маршрутці я то занурювалася у сторінки носом, бо воно ж так пахне, то закривала книжку та починала гладити обкладинку (і краєчком ока ловила трохи збентежені погляди)…

дуже нова та гарно видана книжка – це кайф. чи то просто я така збоченка…