Несподівано виявилося, що сьогодні я маю час та натхнення (тм), тож совість змушує трохи деталізувати пост про крамницю електронних книжок.

Як я ще тоді казала, попри всі негаразди із вибором, з пустим віконцем завантаження того разу не пішла.

Урешті-решт купила двійко книжок українських авторів. І, зважаючи на обмежений асортимент, як на мене, це і є найбільш адекватний вибір. З одного боку, як небайдужий читач ніби й вітчизняного виробника підтримуєш (у своїх крадене-піратське читати… душа не лежить…).
З іншого – і сам залишаєшся задоволеним,особливо коли йдеться про книжки, що й так була думка купувати.
Тим більше, що за певних обставин обрати саме електронну книжку – може бути і простіше, і логічніше. Власне…


Для мене отой не дуже вдалий електронний шопінг перетворився раптом на можливість купити дещо з того, що я ніби й хотіла… Але якось не дуже виразно хотіла )

Після нетривалих роздумів я купила
Історію Ксені Харченко. Декілька разів я вже крутила цю книжку в книгарнях, але… Ну, знаєте, як воно буває, коли постає вибір між чимось знайомим та/або бажаним та абсолютно незнайомим. То незнайоме, навіть якщо воно за анотацією прибавливо виглядає, постійно залишається у крамниці. А так… коли зручно, дешево та “чого б не почитати” – можна і взяти.

І з другим пунктом Бурецвітом Марії Ряполової вийшло ще цікавіше. По-перше, я до цієї книжки вже приглядалася, але – див.вище.

По-друге, мені її намагалися продати на останньому Медвіні. Намагалися не дуже наполегливо, із легким сумнівом в голосі пояснювали: Ну, це ніби фантастика, якщо вам таке цікаве. Ну, як фантастика – там квіточки (пауза) розмовляють…

Маркетингові вправи на мене не подіяли: того разу Мак’юен та Кононенко невідому мені _фантастику_ (радше урбан-фентезі, судячи з анотації, але подивимося, що то воно є) перемогли дуже швидко.

По-третє, декілька тижнім потому читання оцієї статті про сумне становище нашого фентезійного літринку мене почало чомусь гризти сумління. Таланти треба підтримувати, таке всяке…

Тому, коли я побачила цю книжку на Букленді, то не дуже й вже сумнівалася. До того ж, еееее, є й по-четверте ) Оформлення саме цієї книжки. Я не люблю зелений колір. І великі квіточки в інтер’єрі. А, оскільки після появи рідера я наполегливо намагаюся себе переконати, що паперові книжки, і є саме предметами інтер’єру, то бажання купувати їх, зважаючи на серію, і не тягти в дім все на світі, аби було, стає все сильнішим…

Ну, а якщо трохи відволіктися від шопінг-конкретики, то треба визнати, що досвід був однозначно корисним. Тепер я знаю, що саме з _нашого_ можна, не парячись, купувати одразу на рідер.

Отже. Вітчизняні видавництва на Букленді представлені, але не дуже. Якщо не дивитися в бік тих, що друкують навчальну літературу, то ситуація не така вже й райдужна. Більшість видавництв (з присутніх, багатьох просто нема) -зокрема Зелений пес та Факт – торгують кількома книжками. З тих, на кого впало око, помітний асортимент хіба що у:

– Фоліо – обмаль новинок, але хоча б щось є. Проте трапляються і цікаві спроби, навроді продавати Войну и мир. Ну-ну, продавайте далі.

– Нора-Друк – нормальний вибір, є деякі новинки, можна брати (особливо те, що на папері якось і не впало)

– Кальварія – сама не очікувала, але – приз моїх споживацьких симпатій. Чимало книжок. Є найсвіжіші. Є навіть дещо з перекладеного. А головне – випадково помітила, що в них на сайті на сторінках-профайлах книжок є чудові слова Ви можете придбати електронну книгу – і посиланнячко. Неохайно оформлене, але в інших і того нема.

А дарма.
Дарма-дарма-дарма.
Я б купувала і більше, і частіше. І навряд я така одна.