Останнім часом мені регулярно трапляються цікаві, але дуже кхмммм… злі книжки.
Цього разу не про лівих, цього разу про традиціоналізм :Р
Кухонним міркуванням про націоналізм, Еволу та де б її взяти – правильну основу – присвячується:
За три года в Африке я создал там три новые цивилизации, совершенно неизвестные антропологам. И все сошло великолепно. Даже ЮНЕСКО оказало содействие. Правда, я ничем не рисковал. Ни один белый историк никогда не позволит себе заявить молодым африканским республикам, невесть откуда взявшимся и лопающимся от национальной гордости, что за их плечами нет великого культурного прошлого. Люди обычно считают, что цель народов или отдельных людей — трудиться ради будущего. Это ошибка. Настоящий националистический мистицизм нацелен на величие прошлого.
Ромен Гарі, “Повинная голова”, раптом шо. Жорстокі люде – письменники, егеж?
Хе-хе, дуже класно – у Гарі “нічєво святова” 🙂 Але тру-традиціоналісти тупо пригадали б етнічність Гарі і цим би для себе “все пояснили” 🙂
ПодобаєтьсяПодобається
а краще б досліджували досвід :Р людини, яка обрала національність без огляду на ідентичність, я маю на увазі. хоча, може, для французів він – поганий француз був, не знаю…
ПодобаєтьсяПодобається