Трапилося страшне! Чи не вперше в (дорослому) житті мене звабила дитяча лялька )

Узагалі-то я абсолютно байдужа до більшості ляльок, яких виробники іграшок адресують своїм базовим клієнтам (окрім, хіба, що якихось особливих тематичних релізів барбів або лахів для них). Але ще місяць тому я прочитала про, певною мірою, феміністську кампанію Be You англійської фірми Arklu, потім полізла на сайт виробника і трохи поцікавилася питанням.

(Якщо швиденько: люди роблять “антибарбі” – десексуалізованих ляльок-дітей не надто популярного серед лялькарів віку – умовні 8-10 років в межах формату 1/6 (це десь 17-18 см). Ляльки невеличкі, “зручні”, придатні для рольових ігор, до того ж опановують цікаві заняття, і то не дуже “традиційно дівочі”. У малих вже є розроблений всесвіт, чималенька, як для проекту, розпочатого у 2012 році, кількість релізів – не лише ляльок, а ще й додаткових аутфітів та аксесуарів. Власне, скорочена версія філософії виробника мотиляється просто на коробках:

Але на сайті можна почитати докладніше, а ще подивитися на регалії – критика до ідеї та виконання поставилася  прихильно)

Звучить воно, звісно, цікаво, та все ж таки трохи booooring – утілена мрія відповідальних батьків, але де я із своїми колекційними барбями, а де “педагогічно витримана” дитяча лялька… Проте сьогодні я побачила Лотті на власні очі і не змогла піти з крамниці з порожніми руками.

На жаль, Лотті моєї мрії – Fossil Hunter – на наших теренах ще не зустріти, то я вагалася між королевою піратів та доглядачкою маяків. Важкий був вибір, повірте :Р І хто переміг?

Перемогла, якшо чесно, Дженет Вінтерсон, яка написала шикарний постмодерновий роман Lighthousekeeping, який відкрив для мене усю цю маяцьку романтику. Тож тепер маю свою власну маленьку Сілвер.

Гарні дисплейні коробки нам кагбє натякають, що дорослими колекціонерами-бОксерами, Arklu навряд чи погребують. Але видно, що Лотті зроблена із розрахунком на досить вибагливу дитячу та батьківську аудиторії. Для батьків – справді наявна максимальна нейтральність. Для дітей – приємний та ретельно продуманий образ.

Для такої маленької та недорогої ляльки Лотті зроблена дуже охайно. Тільце пластик, кінцівки та голова – вініл, ручки м’якші, ніжки твердіші, гнуться на два кліки. Личко дуже миле, волосся також, але прошивка далека від ідеалу. Хоча, як не прискіпуватися… А от що приємно шокувало, то це одяг. Их, по-перше, там все окремо (привіт, мене звати Ксеня, я – жертва маттелівської економії на дрібницях) – маринарка, кофтинка, спідничка, колготки – і весь одяг на зручних липучках. По-друге, в малої є аксесуари (за такі гроші ще й додатковий стафф? – перелякано питає жертва маттелівської економії). По-третє, в неї взуття на різні ніжки! А ще вона дійсно стоїть самостійно. Пруфото в студії:

І разом із діснеївською Анною, щоб були зрозумілі масштаби.

Такшо рекомендую – ідея симпатична, втілення гарне, собі, мабуть, колись куплю ще котрусь. Може, фоссіл-хантер доїде…