Щось (якась несподівано логічна чуйка) мені підказало: якщо я закриватиму четвертий квартал челенджу одним постом – вийде ой. Тому під фініш вирішила звітуватися щомісячно.

Отакий вигляд моя табличка із пташечками мала вчора.

Про героїчні зусилля поки що не йдеться, але ж видно, що я стараюся, правда ж? Хоча більшість закритого цього разу – нескладні категорії.

Книжка, дія якої відбувається в іншій країні: майже всяка, щиро кажучи, але цього разу візьмемо екзотику. “Зоосіті” Лорен Б’юкес – південно-африканське соціальне урбан-фентезі (див. окремий пост).

Книжка улюбленої авторки, яку я ще не читала: от якраз вчора проковтнула “Небесную подругу” – у дівоцтві The Evil Seed Джоанн Гаррис – така класична вампірська готика із численними прерафаелітськими алюзіями та бардачною внутрішньотекстовою структурою.

Мемуари: Агата Крісті нас врятує. Добре, мене врятує (також писала докладно).

Книжка з дитинства: в межах розпочатої ще три роки тому спецпрограми “Прочитай Мері Нортон англійською!” я нарешті доповзла до The Borrowers Aloft (кілька слів на ГудРідз).

Книжка не читаної ще авторки: а нехай будуть “Слуги правосудия” Енн Лекі – чи не наймодніша зі свіжих космоопер. Дайте мені копняка, і я напишу коротенько про те, як у російському перекладі вирішили “гендерно-лінгвістичне” питання. Крім усього іншого книжка прославилася тим, що в культурі, звідки “походить” головна героїня дефолтна стать (а з нею й граматичний рід) – жіноча.

П’єса: для російськомовного театру її переклали як “Прачечная на перекрестке” – Пулітцеровської лавреатки Марши Норман. Коротка одноактна драма на дві жіночі долі. Звучить вражаюче, особливо тому, що від часу написання мало що всерйоз змінилося.

Наразі все. Але для одного місяця – непогано.