Кілька розмов про нескінченні цикли підліткового чтива та про початі й закинуті трилогії змусили мене нарешті навести лад в недочитаному. Вирішила подивитися, за що ж я колись не дуже ефективно бралася. Ну й зрештою визначитися, котрі галери ще заслуговують на увагу, а які справедливо почують: vaya con Dios. І тих, і інших назбиралося чимало, але любов до красивих циферок змусила обрати чарівну десятку.

NB: в цей непристойно суб’єктивний рейтинг потрапили по чотири трилогії і по одному довшому циклу, і всі такі, з яких я читала тільки першу книжку. Про почесних недобитків “Та ж мені залишився лиш один том!” напишу іншим разом, і там коло буде ширше за янг-адалт.

Почну з аутсайдерів. Наприклад, тут знайшлося тепле місце для славнозвісної (і то навіть культової у злегка екзальтованих колах) трилогії Лейні Тейлор.

Я чесно дочитала “Доньку з диму і кістки” до кінця, і добре розумію, що в ній подобається. Теоретично мені самій мало припасти до душі: є Прага (та дрібка Магрибу), є художниця, інтересне поєднання магій, з яких найсмачніше дещо алхімічно-вівісекторське. Але також там поєднуються сюжетні штампи, які в одному казані моя свідомість вже не перетравлює: паралельні світи, варіація на тему посмертного існування навпіл із невмирущим коханням, Ромео та Джульєта, зрештою там є Ангели. Ні, не аж прям фольклорно-християнські, але ні, дякую. Якби це фентезі залишилося “урбан”, я б іще подумала. Та коли Обрана має рятувати Світ… Я ж уже подякувала, правильно?

Інша безумовно цікава серія – це The Curse Workers Голлі Блек, авторки “Кістяної ляльки”, яку я нещодавно хвалила. У її книжок є такий дивний недолік, який ним фактично не є. Це дуже правильна підліткова проза – із соціальною проблематикою та безсумнівним виховним ефектом. Тому її книжки любить галузева критика, але коли читачів виховувати вже трохи запізно – воно може капітально не піти.

У цій трилогії пойнт – як вирости нормальною людиною, якщо твоя сім’я – злочинці. А щоб не було нудно, родина Касселя Шарпа – відьмаки у світі, де серйозне магічне втручання заборонене, але хіба це стане справжнім Майстрам на заваді? У циклі багато цікавого про елітні школи, підліткові негаразди та організовану злочинність. А ще екзотика тут – слов’янська, і серед героїв є росіяни. Читається бадьоро, але… Нє, не хочу.

Що в нас далі? О, моя улюблениця – “Велика й жахлива краса“, про яку я вже багато де згадувала.

За часів бабуні Вікторії у готичному-готичному пансіоні для дівчаток з’являється нова учениця – дикунка Джемма, що виросла в колоніях. І все завєртє… А “все” – це чимало. Тут є й конфлікти між учениціями, й змалювання кількох варіацій жіночої дружби, й кохання, й магія, й страшні таємниці, й обраність, й індійська езотика поряд із махровою кельтикою, і таємний орден, і “все насправді було не так!”. Коротше кажучи, там стільки всього намішано, що вже не рятує виразний про-феміністичний присмак. А! Головне забула, ця профем-ідеологія подається настільки влобно, що після шостої-сьомої програмної заяви “Невже наша доля – лише вийти заміж та стати мовчазною окрасою чужого життя!” – цю “окрасу” вже кортить розбити  нафіг. Фух, я зла, я знаю.

І нехай помилує мене Велика Богиня, але наступна трилогія-“нечитайка” також має цілком феміністичний характер.

Про “Зів’янення” я навесні писала докладно. Ключові слова: постапокаліптика, жінки як ресурси, свобода дорожча за комфорт. “Оповідь служниці” на пальцях, десь так і є.

Ну й не-трилогія з цього огляду – це здоровезний конгломерат підциклів Джулі Кагави.

Ідея поєднати класичну ідею неблагих дворів із технологією – не нова, але цілком класна. Та не знаю, звісно, як там далі, але першу книжку вбиває виконання. Це дуже дитинне, дуже нелогічне, а головне – ще й відверто погано написане читво.

А що хотілося б читати далі?

Почну із найвідомішого на весь пост циклу.

Йєп, я прочитала лише першу книжку. Дивилася все, але читатиму далі. Бо перше томисько підкорило на диво адекватною (як на задані умови) героїнею. Кетнісс заслуговує на краще )

Наступна трилогія також фантастична й по-своєму постапокаліптична.

Тільки тут – доволі стандартний сюжет про космічний корабель-“Ковчег”, одна із заморожених пасажирок якого несподівано прокидається набагато раніше, аніж варто було б. Політичний детектив (я це не жартую) додається. Попри стрьомну карколомність фабули, книжка справді дуже мила. А ще Бет Ревіс уникнула можливості впихнути любовним трикутник, за що їй велика подяка.

А далі вже маємо також політичне, але фентезі.

“Книжка” Реї Карсон в сюжетних деталях нагадує Дамарську дилогію Робін МакКінлі, тільки інакше скомпоновану. Тут теж Обрана із непередбачуваним магічним даром, яку відривають від рідного дому та забирають… ну, у пустелю також. А разом з тим роман є симпатичним посібником із політичного лідерства для середнього шкільного віку. Ну й ще обережно й охайно розповідає про війну та опір загарбникам, сили яких переважають.

Частково також про війну “скандинавська” трилогія Ненсі Фармер, ку відкриває “Море тролів“.

Джека й Люсі беруть у полон вікінги й везуть у свої далекі краї. Все дуже просто, але й дуже стильно. Приземлена героїка, конструювання-деконструювання концепції Іншого, шикарні фольклорні мотиви, помірна магія… Треба вже й далі почитати.

А наостанок – місячний цикл Марисси Майєр.

Ретеллінг найвідоміших казкових сюжетів в анімешно-кіберпанківських декораціях – це хороший, годний кросовер! Сюжетно воно простеньке й переповнене роялями, але читалося бадьоро й загалом залишило по собі гарне враження. Тим більше продовження обіцяють не лінійні, а про інших персонажок. І це – додатковий плюс.