Традиційний перший пост року.
2015-й минув – і добре. Це був складний, проблемий й подеколи страшний рік, протягом якого читалося дуже нерівномірно. Тому загальний результат трохи гірший, аніж у попередній 2014-й. Деякі виклики подолано, інші проігноровано. Але кількісний челендж було взято.
Чесно зізнаюся: аби досягти такого результату в останні дні мухлювала безбожно! У тому числі через систему враховування книжок на ГудРідз. Не посоромилася додати окремими пунктами два оповідання: кожне з них отримувало якусь фантастичну премію, читала я їх англійською, тож сумління спить. Хоча це трохи спотворило статистику для #bookchallenge_ua, але я знаю, якою буде моральна компенсація – прочитаю кілька книжок, які туди не записати (чоловічого авторства, да-да-да).
Але годі розводитися. Мені вже не раз казали, що оці мої пости люблять за картинки. Картинки під катом.
(NB: моя власна статистика заточена під більшу кількість книжок, саме тому, що ГудРідз дещо мені не порахував із недочитаних збірок романів).
Найяскравіша наша рубрика – географія читання. Як вже продемонстрував пост із мапою, оця географія була строкатою (хоча й не настільки, як хотілося). А от кількісний розподіл у дечому мене дивує.
Легенда категорично не хотіла влізати, тому всі значення додам наприкінці.
Що у нас далі? Гендерний склад авторів зупинився на золотій не-середині.
Якраз годяще співвідношення, нмсд.
А от що про 2015-й можна сказати напевно, так це те, що він був роком нових читацьких відкриттів.
Письменницями й письменниками, книжки яких читалися дрібним гуртом (тобто 2 й більше) цього року були: Савако Арійоші, Кетрін Валенте, Анна Гавальда, Аліса Ганієва, Діана Гейблдон, Ніл Гейман, Марина Гримич, Марина та Сергій Дяченки, Шонан МакГвайр, Колін МакКаллоу, Робін МакКінлі, Урсула Ле Гуїн, Амелі Нотомб, Една О’Брайєн, Мері Робінетт Коваль, Хуан Рульфо, Маржан Сатрапі, Салла Сімукка, Кетрін Фішер, Рейчел Хартман, Йоанна Ягелло.
А сім головних книжок року – не обов’язково найкрутіших, а таких, що сподобалися на “п’ять зірочок” і є визначими з якогось боку – це (в довільному порядку):
- “Спляча та веретено” Ніла Геймана (писала про)
- “Зоосіті” Лорен Б’юкес (писала про)
- “Як не рахувати собаки” Конні Вілліс (писала про)
- “Персеполіс” Маржан Сатрапі
- “Мабуть Естер” Каті Петровської (писала про)
- “Наречена Суботи” Катерини Коуті
- “Кролениці” Урсули Вернон (писала про)
“Отаке”.
Обіцяна географія в деталях:
Австралія – 4
Австрія – 1
Алжир – 1
Аргентина – 1
Бельгія – 3
Білорусь – 1
Болгарія – 1
Боснія і Герцеговина – 1
Бразилія – 1
Велика Британія – 31
Вірменія – 1
Гватемала – 1
Греція – 1
Грузія – 1
Данія – 1
Ізраїль – 1
Індія – 1
Іран – 2
Ірландія – 2
Ісландія – 1
Іспанія – 1
Італія – 2
Канада – 5
Китай – 1
Корея (Південна) – 1
Македонія – 1
Малайзія – 1
Марокко – 1
Мексика – 2
Нідерланди – 1
Німеччина – 5
Норвегія – 2
ПАР – 3
Польща – 7
Росія – 4
Сербія – 1
США – 50
Тринідад і Тобаго – 1
Україна – 22
Філіппіни – 1
Фінляндія – 5
Франція – 10
Чехія – 3
Швейцарія – 1
Швеція – 2
Японія – 3
от ЯК можна прочитати 193 книги за рік? 🙂 це по книзі на два дні (приблизно)!
є якийсь секрет? може, мені повчитися швидкісному читанню?.. 🙂
ПодобаєтьсяПодобається
очима ))) так, середня книжка на 320-400 сторінок за два дні і прочитується (якщо нє – не дуже й хотілося). товстіша довше зрозуміло, маленька до 250 сторінок – за день, якщо є час і натхнення. а вчитися буквальному швидкочитанню для задоволення – так собі варіант. я пробувала з однією точкою читати – з ридера це легко. нюанси легко губляться, нецікаво виходить. але є люди, що таке практикують. ну у них і виходить по 300-350 книжок на рік
ПодобаєтьсяПодобається