Моє несподіване занурення у світ графічних романів призвело до розуміння: якщо не структурувати це читання – ризик “втопитися” в морі нового є неминучим. А наводити лад у читацьких планах можна по-різному: обирати “книжки з картинками” за авторами, напрямками, жанрами, тематиками… Останній варіант виявився найцікавішим. І одним з його практичних проявів слугує невеличка добірка ілюстрованих текстів про те, як минає літо американських підлітків.

Lumberjanes, Vol. 1: Beware the Kitten Holy (2015)

Спільний проект Ноелль Стівенсон, Шеннон Воттерс, Ґрейс Елліс та Брук Аллен з усієї добірки найближчий до стереотипного уявлення про комікси. Lumberjanes (найпростіший переклад – “Лісорубки“, хоча шкода втрачати гру слів) виходять окремими тоненькими зшитками, вони дуже яскраві й розповідають про карколомні пригоди. Від початку авторки планували створити цикл з восьми окремішніх випусків, але комікси про пригоди п’ятьох дівчаток в літньому таборі стали настільки популярними, що на сьогодні маємо вже 28 “основних” випусків, два спешіали та викуплені права на екранізацію (не кажучи вже про кілька отриманих премій Айснера – однієї з найпрестижніших нагород в світі коміксів та графічних романів).

Перша збірка “Лісорубок” включає в себе чотири випуски, які нашвидкуруч знайомлять нас із головними героїнями. “Нашвидкуруч” – не фігурально, цей твір характеризується якоюсь майже блискавичною швидкістю дії. Під час читання першого випуску трохи мерехтить в очах і не одразу легко розібратися: хто ці всі люди і що вони тут роблять. Усі люди – це, в першу чергу, Мел, Ейпріл, Моллі, Ріплі і Джо, які потрапили до однієї хижки у таборі для найсправжнісіньких леді, і тепер призвичаюються до тамтешньої дисципліни, добряче дістаючи свою вожату Джен. А призвичаїтися до таборового повсякдення непросто. Спочатку дівчата зустріли жінку, що перетворюється на ведмедицю. Потім їх почали переслідувати тварини та птахи із трьома очима. А попереду ще зустріч із річковим чудовиськом, подолання смуги перешкод у прадавній печері та інші надзвичайні пригоди.

Популярність “Лісорубок“, мабуть, пояснюється просто. Це приємне відпочинкове читання, яке і розважає, і щиро розказує про стосунки між дівчатами-підлітками, і іронізує над скаутською культурою в США. Узагалі, пригодницька серія, центральними персонажами в якій є виключно дівчатка, що не сидять у вежі в ролі “Прекрасної Діви в Біді”, а самі долають своїх драконів, – це все ще доволі рідкісний товар, на який швидко знайшлися радісні покупці.

Слайди!

 

 Chiggers (2008)

З певними уточненнями можна сказати, що знаменитою письменницю й художницю Хоуп Ларсон зробив веб-комікс Salamander Dream, що побачив світ у 2005 році. Але один з її перших значущих “паперових” контрактів згодом реалізувався у вигляді Chiggers – трохи несподіваної історії, розрахованої на молодших дівчат-підлітков.

“Кліщі” (так, ті, що членистоногі, – вони є універсальним поясненням, чому дитина покидає літній табір, коли про справжню причину казати не хочеться) – це ще одна розповідь про літо у таборі. На відміну від авторок “Лісорубок“, Хоуп Ларсон одразу створювала цілісний текст, і тональність у “Кліщиків” трохи інакша. Сюжетні старти в двох книжок збігаються, але в іншому спільні в них здебільшого лише певні “табірні” реалії.

Школярка Еббі, яка ще тільки мріє про перехід до старшої школи, укотре приїздить у добре знайомий та майже рідний табір. Тільки цього року все буде по-іншому: найближча її “літня” подруга Роуз вже надто доросла і отримує посаду заступниці вожатої, а інші дівчата – якісь надто круті, надто незвичні й забагато говорять про своїх хлопців. Але поки Еббі зніяковіло озирається навколо, її просять допомогти з адаптацією новенький дівчинці, що приїхала посередині заїзду. Шаста – неймовірна! Вона висока, гарна, вона каже, що є на 1/8 черокі (бреше! – вважають Зої та Бет, “офіційні” подружки Еббі), і що ліки від мігрені вона має приймати тому, що її вдарило блискавкою. Точно бреше! – упевнюються дівчата. Бреше та ще й хизується! Але екзотична новенька зачаровує Еббі, якій ще треба розібратися в собі, в своєму ставленні до друзів та дружби, та пережити непросте, як завше, перше кохання.

 

This One Summer (2014)

Якщо “Лісорубки” – це концентрація пригод, “Кліщики” – майже живе фото впізнаваного відпочинку в літніх таборах з його походами в ліс, кпинами в їдальні та обміном любовними листами біля вогнища, то This One Summer (“Оце літо“) – ностальгійна балада про звичне й нуднувате літо на дачі з його обов’язковими принадами і несподіваними неприємностями.

Створене кузинами Маріко та Джилліан Тамакі “Оце літо” вже є більш-менш “класичним” самостійним графічним романом, що також зібрав свій урожай галузевих премій. Роуз та Вінді – героїні історії, яку розповідають канадські авторки японського походження, – кожного року разом з батьками надовго приїздять до літніх будиночків на березі озера. Програма кожного Сезону стала: багато купатися, вештатися околицями, смажити маршмелоу на березі, дивитися контрабандні фільми жахів (бо взагалі-то вікове обмеження має бути суворим), байдикувати та сміятися. Але цього разу все пішло не туди: батьки Роуз постійно сваряться, у її мами – тривала депресія, дружба з Вінді якась вже не така щира, а той класний “дорослий” хлопець з крамниці, в якого було б так класно закохатися звіддаля, здається, не дуже порядно повівся зі своєю дівчиною…

Хоча “Оце літо” також оповідає про радощі та негаразди відпочинку дівчаток середнього шкільного віку, воно більшою мірою розраховане на дорослого читача. У довгому і повільному графічному романі авторки дивовижно точно показують дорослішання. Здавалося б, нічого не змінилося, але для Роуз звичайні літні втіхи раптово перетворилися на “фальшиві ялинкові прикраси” – усе, як завжди, але радості нема. А спроби цю радість повернути наказовим порядком чомусь залишаються безрезультатними. Чого це реальність така нечемна? І чому всі люди навколо відмовляються бути такими, як годиться? Відповідей на ці питання не існує, але Роуз вперто шукає своєї, ще не розуміючи, що змінюється не лише світ навколо, але й вона сама.

А, і бонус!

Роуз зла, бо їй здається, що великі дівчата наговорюють на об’єкт її зітхань.

Але Вінді з таким підходом категорично не погоджується!

Підлітковий контент продовжує мене радувати!

(Огляд писався на замовлення Yakaboo, оригінал публікації лежить за цим посиланням)

Зберегти