Хоча найлогічніше підбивати якісь результати наприкінці року, я люблю ще й влаштовувати проміжні сесії. Сьогодні для цього якраз годящий день, тож тут буде зібрання дрібних, кумедних і безглуздих фактів про моє читацьке літо.

Наприклад, таких:

• Літо середньочитацьке: протягом трьох місяців було прочитано 46 книжок (якщо сьогодні дочитаю черговий графічний роман і повернуся нарешті до The Snow Child – буде й 47) – це справді середній показник, але зазвичай влітку більше виходило.
• Літо непослідовне: я втягнулася в #літо_читання, але не дуже активно. З тих небагатьох умов, які для себе намалювала, повністю ніц не реалізувала. Зате склала кілька помічних списків читаного/нечитаного, ковтнула десяток історичних романів, хоча планувала 16, і приготувала лише дві “книжкові” страви (але маю плани на осінь).
• Літо читання дуже відомих книжок. За цей сезон мені трапилося 11 текстів, у яких на ГудРідз більш як 50 тисяч оцінок, а 8 з них – перевалили за 100-тисячну межу. Відчула себе в тренді 🙂
• Літо не-читання відкладеного: я героїчно дотримувалася заборони на книжкозакупівлі майже до кінця серпня, але не можу сказати, що успішно “поїла” старі запаси. Ті паперові книжки, до яких рука тягнулася, здебільшого цього ж року придбані. Гарне японське слово “цундоку” звучить вже драматично. Хоча я була казала, що не рахую нечитані книжки, нарешті спробувала це зробити. Зупинилася на пункті “149”, але не впевнена, що точно порахувала все-все-все.
• Літо читання коміксів та графічних романів. Ці жанри я ще минулого року для себе перевідкрила, але лише з весни читаю їх справді активно. За літо вийшло 7 (майже 8, так).
• Літо здолання епічного “довгочитая”, попри те, що я казала в пункті про цундоку, все ж таки дещо все ж вдалося подолати. Smokes and Mirrors Ґеймана почала читати влітку 2011-му. І осьо в липні дочитала нарешті.
• Літо нових читацьких зобов’язань: після довгих роздумів я все ж вирішила взяти ще одним наскрізним викликом читання #топ100_жіночої_фантастики від Bookriot.
• Літо, коли читання було єдиним способом подорожувати: здається, це перше літо за багато років, коли я взагалі не виїздила за межі міста. Трохи дивне відчуття.
• Літо виходу за межі звичного простору: презентація букблоґерів в книгарні Є, гостювання на сторінках блоґу Yakaboo, участь у фоторозповіді про домашні бібліотеки – це було надзвичайно насичене блоґ-подіями літо. Кінець кінцем я повірила, що з цього справді щось виходить. А, дивлячись на збільшення аудиторії, здається, повірила не лише я. Дякую, що читаєте – для мене це дуже важливо!

Залишайтеся, як то кажуть, з нами! Бо треба ще щось цікаве на осінь вигадати.