#bookchallenge_ua. Календарна післямова

Формально для мене флешмоб #bookchallenge_ua скінчився ще під кінець серпня, коли я досягла запланованої мети – прочитала 150 книжок. Але тоді залишалася недовиконаною одна з особливих умов. Сьогодні рік вийшов, і мушу констатувати: місяця з гаком не вистачало, аби швиденько закрити головну прогалину. Та все ж таки я старалася.

Останній “кадр” є таким.

Книжки, написані жінками – 164/150

Із них:
українською (паперові видання) – 46 (42)/50
англійською – 35/25
неєвропейських та непівнічноамериканських авторок – 26/25

Як і передбачалося, прочитати за сорок днів 14 книжок українською було б можливо. Але на ділі до гри долучилися передбачувані “Ні, я хочу читати інше”, “Ні, я хочу читати англійською”, “Ні, я взагалі не хочу читати!”. Та треба ж розказати про той десяток, що все ж таки!

dscn1008

Олена ЗахарченкоХутір“: чудова казка для “середнього шкільного віку” про те, як зі звичайної дівчинки росте лісова царівна – яскраво, переконливо і гарно вкорінено у фольклорно-літературну традицію.

Галина ПагутякУрізька готика“: магічно-реалістична коротка сага про сільські біди людей та нелюдів (нещодавно писала окремо).

Лариса ДенисенкоВідлуння: від загиблого діда до померлого“: короткий роман про те, як копирсання в родинних травмах приводить героїню за ручку до простого жіночого щастя (тм) – сюжет стандартизований, деталі й другорядні персонажі – класні (а ще там є офігенна такса Троль).

Наталка ЛіщинськаНова людина“: українська біопанк-антиутопія про те, як генномодифіковані красені й розумнички винищили людство, вношу поправку, спробували винищити людство (писала докладно).

Чат для дівчат“: симпатична антологія підліткових оповідань – є одне неймовірно класне, два-три дуже симпатичних, інше – мило, але трохи беззубо.

Елізабет ҐілбертПрирода всіх речей“: довгий та повільний роман інтелектуального виховання однієї поважної дами (також є пост).

Малала Юсуфзай та Крістіна ЛемЯ – Малала“: також роман виховання – тільки автобіографічний та моторошний, про те, як більш чи менш звичне життя повільне перетворюється на абсурдистське жахіття.

Мелінда Надь АбоньїГолуби злітають“: і ще один роман виховання – тільки цього разу іммігрантський і також болісний, бо йдеться про те, як згадувати сонячне балканське дитинство, сидячи у Швейцарії, коли _там_ – війна.

Патриція ГайсмітТалановитий містер Ріплі“: чарівно гомосоціальний трилер про бунт маленької людини – і це набагато крутіше, ніж здавалося за екранізацією.

Галина ПагутякСентиментальні мандрівки Галичиною“: категорично суб’єктивний тревелог із письменницьким присмаком – і то дуже класний (є відгук на ГудРідз).

Усьо. Фініта.

Але про щось можу ще докладніше розповісти. Варто?

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s