Неясне дзеркало. “Японський коханець”

Протягом останніх років художні книжки про Другу світову війну та її наслідки складали настільки помітну частину повсякденного читання, що я їх почала боятися. Саме тому, схоже, відкладала читання купленого ще на минулорічному Арсеналі роману Ісабель Альєнде. Чилійська письменниця знає толк у драмах, від яких дихання забиває, – це я вже давно дізналася. І оце б, може, ще довго не насмілювалася, аж доки подруга мимохідь не сказала: “Та воно доволі легке. Геть не таке, як “Оповідки Еви Луни“. Гм, неочікувано, але треба розібратися.

Прочитала, розібралася трохи, здивувалася. І таки так – “Японський коханець” виявився значно менш важким читанням, ніж я від нього чекала. І то при граничній драматичності описуваних подій. Але, по-перше, ця драматичність в стилістиці роману часто має вагомий префікс “мело-” (про що, власне, подруга і попередила). А, по-друге, усі ці “мело” і “драми” мають трохи незвичне фокусування – ніби неясний відбиток у припорошеному дзеркалі. Припорошеному часом, вибриками пам’яті, зрештою – волею тих, хто має згадувати про щось у бажаний спосіб.

DSCN5296
Квітучої черешні на честь Такао Фукуди поблизу не було, обходимося тим, що є

Неприкаяна мігрантка з Молдови Ірина перебивається в Каліфорнії на прекарних роботах (по кав’ярнях, миття песиків на замовлення – такого плану) та зачитується фантастичними романами. Але зрештою дівчині щастить знайти постійне місце – асистенткою у санаторному комплексі для проживання літніх людей. Згодом одна з найбагатших клієнток виділяє Ірину і пропонує їй додаткову роботу персональної секретарки-помічниці. Бо Альмі трохи нудно, бо Ірина їй симпатична, бо онук Альми (якому Ірина значно більш, ніж симпатична) хоче написати роман за мотивами родинної історії, і хтось має допомогти працювати із сімейними архівами. Отак Ірина занурюється в драматичну історію ХХ століття в особі однієї єврейської дівчинки, яку оминув Голокост, але трагедій на її долю все одне життя зважило добряче

Японський коханець” – це доволі типовий роман про мемуари. Усі обов’язкові складові при ньому: дві героїні з різних поколінь та станів і дружба між ними, “попелюшковий” акцент, гніт Історії, гніт Родинних Таємниць, віддзеркалення драм і мимовільне зважування: а в кого драми драматичніші. Типова і молодша героїня – багато авторів люблять брати на роль компаньйонки, яка має переосмислити своє життя, спираючись на досвід старшої подруги, соціально проблемних дівчат. З читаного порівняно нещодавно в цей патерн вкладається “Сирітський потяг. Тільки “Японський коханець” – книжка не підліткова, тому проблеми Ірини – це хард-версія, уявіть собі найгірший варіант розвитку сюжету і, скоріше за все, не помилитеся.

А що в цьому романі несподіване – то це образ Альми. Чого можна очікувати від фабульної заявки “Маленька дівчинка з єврейської родини рятується від Голокосту”? Злиднів, концтаборів, непереборних психологічних травм, смертей? Усе це в тексті є, але головної героїні воно торкається за дотичною. Альма Ісабель Альєнде – дівчина з багатої родини, яка зробила блискучу партію, блискучу світську, мистецьку та бізнесову кар’єру, яка все життя провела в розкошах та подорожах та щасливо кохала двох чоловіків, хоча вийшла заміж лише за одного з них. На цьому місці з тріском луснуло кілька шаблонів. Інші, правда, залишилися, і це вже суворі вимоги сюжетного “життя”.

Завдяки такому фокусу: головна героїня – зразок благополуччя, вона прожила довге, успішне і місцями – цілком щасливе життя попри страшні трагедії, що її овівали і часто торкалися безпосередньо – “Японський коханець” є найбільш спокійним і по-своєму навіть найбільш лагідним романом Альєнде серед усього, що я в неї читала. Ефект просто дивовижний, адже письменниця змальовує направду жахливі речі. Проте оповідь практично жодного разу не хибить. Темп, манера, внутрішня структура епізодів не дає читачам забувати: усе це – справи минулих днів, це пам’ять, пам’ять про драми і трагедії, про століття, що пішло у небуття.

Японський коханець” – це дзеркало найстрашніших сторінок ХХ століття (у тому числі – не дуже відомих, але дуже проблемних, бо частина сюжету вибудована навколо інтернування американських японців під час Другої світової війну, що його герої прямим текстом порівнюють з ситуацією у тогочасній Європі). Але це дзеркало, в якому відбивається лише кілька людей. І дзеркало неясне, таке, де за заломленням світла на порошинках іноді цікавіше спостерігати, ніж за “чесним” зображенням під шаром пилу. А ще привертає увагу і те, що сувора, раціональна та скептична Альма, очевидно, чітко усвідомлює цю вагу survival bias. Протягом клаптикового роману вона вчиться жити з тим, що вона вижила, і на позір ні про що не шкодує. На позір. Бо лишається враження, що горда й практична Альма, яка вийшла заміж за “правильного” чоловіка,  а не за того, про якого мріяла змалку, усе ж таки не до кінця собі пробачила чи то надмірний потяг до розбудови ідеального життя ціною бажаного, чи то намагання отримати все й одразу за будь-яку ціну.

Як роман про пам’ять, про її стратегії та про свідомо вибіркову ретроспекцію з подальшою раціоналізацією (або навпаки – з кризою “Не так треба було чинити!”) “Японський коханець” дуже цікавий. Як роман про жіночу долю в критичних історичних умовах – уже не настільки, але тут фігура головної героїні така. Альма за віком та умовами народження встигла вдало заскочити на потяг “позолоченого патріархату”, що вже відходив від платформи: виросла в багатій родині, отримала гідну “дівочу” освіту, вдало вийшла заміж і побудувала дуже успішний _припустимий_ бізнес – ексклюзивне вбрання з розмальованих вручну шовків – не маючи потреби “рубитися” за успіх в масмаркет-сегменті, бо стартовий капітал є, подушка безпеки розміром з три перини – також. І знову ж таки – і сама Ісабель Альєнде, і її героїня, яка “замолоду трохи цікавилися фемінізмом”, цілком свідомі щодо неуніверсальності такого життєвого шляху. Але іншу, значно молодшу, героїню роман все одне спокушає попелюшковою долею. Причому в найсумнішій версії шаблону – як винагорода за пережиті страхіття.

Шаблонність, шаблонність, шаблонність. Шаблонів: драматичних, мелодраматичних, таких, ніби втекли з жовтої преси або із сюжетів “Магнолія-ТВ” – в “Японському коханці” багацько. З одного боку, латиноамериканська література до цієї схеми: “Щоби все, як у справжньому житті (тм), але втричі перегріте” – тяжіє часто. З іншого боку, іноді складається враження, що ці кліше мають ще й додаткове художнє навантаження, що авторка свідомо грається з найканонічнішими сюжетними канонами, відтворюючи типову модель “Яких елементів потребує драма про жіноче життя у ХХ столітті? А яких – про дівоче на початку ХХІ?”, тим самим підважуючи саму концепцію реалістичного відтворення  біографії постфактум. Та от читати в режимі:  “Ну ви ж не хочете сказати, що натякаєте на таку банальність? І отаку? І отакенну? А, все ж таки хочете. Добре, зрозуміло, дякую”, – не те, щоби відверто боляче, але не конче цікаво. І якщо сюжетній лінії Альми додає свіжості та екзотичності той самий японський коханець, то лінія Ірини – дбайливо зафіксований стереотип “Трагічна історія дівчини зі Східної Європи та її нещасливої родини в трьох актах і з оптимістичним фіналом”. У решті-решт обидва сюжети сходяться в одній точці – прийняття і примирення зі своєю, власною, історією – з помилками, драмами, трагедіями. Ірина, натякає письменниця, має навчитися йти далі. Альма – відпускати. Крім усього іншого “Японський коханець” – це чуйна і чуттєва історія прийняття старості. З дозволом на власну молодість там трохи гірше, але в Іринки ще все попереду. Якось воно буде.


PS: не можу стриматися! Сюжетний поворот “У фантастику і фентезі занурюються, щоби втекти від реального життя! Краще звернути нарешті увагу на призового принца, він вічно чекати не буде, а не оце у “Скайрім” бавитися!” викликає реакцію, яку чудово ілюструє моя улюблена гіфка.

Nathan-Fillion-reaction-gif

І чому Серйозним Письменникам так на фантастиці помазано, можна ж, для різноманітності, детективи притрамбувати, нє?

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s