Читацький 2018-й. Загальні тенденції та 18 найцікавіших книжок

Про географію читання-2018 розповіла, про річну статистику розповіла, тепер час розповідати про самі книжки. 2018 рік був часом наполегливого читання підліткового фентезі (помітною мірою – українського, що дуже круто), реанімації інтересу до класичних детективів, деяких нових горизонтів в англомовному читанні та цілковитої перемоги європейських текстів із середньої та високої полиць. А ще роком, коли я не читала майже нічого з ключових українських новинок, розрахованих на дорослого читача, натомість встигла прочитати (і недочитати також) кілька свіженьких світових бестселерів – дещо навіть в оперативному українському перекладі. У випадку з асортиментом перекладів нашому ринку продовжує відчутно кращати. З якістю… З якістю буває по-всякому. Ще з дивного: не прочитала жодної японської книжки, не прочитала нічого у Стівена Кінга, не прочитала багато того, що збиралася. Тому оцей рік думаю присвятити підтягуванню хвостів. І це навіть не про класику-класику, а, наприклад, про цікаве фентезі, що вийшло років п’ять тому, а не от прям за останні два.

ksenia_vaenn
Стандартний топ-9 найпопулярніших інста-фото. Всі книжкові, ага.

Ну, а тепер про найцікавіше. Вірніше, про найцікавіші.

Найрідніша книжка: тут без сюрпризів, бо які вже сюрпризи. Минулого року я перечитала “Життя за життям” Кейт Аткінсон і зрозуміла, що від повторення історія Урсули Тодд не гіршає. Власне, воно таким і задумане. Але переконатися було приємно (є пост про книжку).

Найочікуваніша книжка: нехай простить мене “Моя неймовірна подруга“, на яку я чекала два роки, але тут теж без варіантів. “Колір магії” Террі Пратчетта, бо світ, в якому Пратчетта не було українською, був страшенно неправильним світом. Тепер йому стало краще. А я стала щасливішою.

Найяскравіші книжки: їх тут дві, бо не могла обрати. Обидві книжки є віконцями у часом знайомий, але дуже екзотичній світ. Це таки Неаполь середини ХХ століття очима двох дівчаток (“Моя неймовірна подруга” Елени Ферранте – про книжку є пост) та чорна Америка й Нігерія, описані пером однієї блогерки (Americanah Нґозі Чимаманди Адічі).

Найкрасивіша книжка: трохи несподівано, але в двох книжок про Туконі виграли відпрепаровані рослини. “Ботанікум” – казково прекрасна прогулянка музеєм природної історії – книжка, яку просто не хочеться випускати з рук (є пост про книжку).

Наймальовничіша книжка: це книжка про художниць. “Неймовірні” Бріджит Квінн – це справді неймовірно класно написаний та яскраво виданий мистецтвознавчий нонфікшен.

Найцікавіша сімейна сага: тут було з чого обирати, але товстенькі томи переміг графічний роман. The Best We Could Do – розповідь доньки біженців з В’єтнаму, яка розкручує назад колесо сімейної історії. Це десь як “Мабуть Естер“, тільки в картинках і про Південну Азію. Теж по-своєму поетично і теж дуже страшно (є пост про книжку).

Найлютіша книжка: не маніфест, не антиутопія, не сімейна драма. Дитяче фентезі. Про дівчинку, яка знайшла в собі сили протистояти родині і прийняти свою природу так, як ніхто до неї не міг. А ще про привидів та початок Громадянської війни в Англії. A Skinful of Shadows Френсіс Гардінг, простіше кажучи (є пост про книжку).

Найстрашніша книжка: Кінга не читала, що ж робити? А тут за нього чудово відпрацював Ніл Ґейман. Другий том Сендмена – “Ляльковий будинок” – прекрасний просто весь, але розділ “Колекціонери” про конвент серійних вбивць, мені досі іноді сниться в жахіттях.

Найболючіша книжка: я вагалася між варіантом “Зачепила мене особисто” (це “З Елеанор Оліфант все гаразд“, якщо що) та “Зачепила щось глибше”. Переміг другий варіант і разом з ним – “Зулейха відкриває очі“. Історія поневірянь репресованої сталінською держмашиною татарської селянки багато в чому збігається з історією моєї прабаби. Тільки розпитати її в мене можливості ніколи не було, а тут хоч почитаю, як могла почуватися молода жінка з немовлям на засланні (є пост про книжку).

Найгостріша книжка: зненацька не просто підліткове фентезі, а ще й українське. Володимир Арєнєв видав другий том “Сезону кіноварі” і продовження пригод Марти-Відьми у моторошному світі неоприявленої війні виявилося значно сильнішим за перший том (є пост про книжки).

Найкиївська книжка: вітчизняне фентезі радує не тільки внутрішню дитину. “Лазарус” Світлани Тараторіної – це той випадок, коли можна з шепотом “Моє ж ти хороше!” читати українську жанрову літературу. Урбан-фентезійний ретродетектив з солідним зарядом емансипаційного пафосу – дайте два! (є пост про книжку)

Найказковіша книжка: вибір міг бути складним, але Наомі Новік написала Spinning Silver – казку про юну лихварку, яка заїлася з крижаними ельфами і врятувала свої землі від Малого льодовикового періоду. Як для мене написала, там правильно просто все (є пост про книжку).

Нейнеочікуваніша книжка: Таня Малярчук подалася в дитліт і вийшло у неї дуже яскраво. “Mox Nox” з його світом, де від людства лишилися тільки сліди, та крилатою головною героїнею – це найцікавіша притча з тих, що мені траплялися останніми роками (є пост про книжку).

Найолдскульніша книжка: я не думала, що мені сподобається, але… Так можна охарактеризувати оберемок книжок, але найчесніше це прозвучить у випадку з “Учнем убивці“, Шкодую, що так довго придивлялася до Робін Гобб, вона, схоже, крутезна (є пост про книжку).

Найбадьоріша книжка: не стільки сюжетно, скільки стилістично. Штукарські й підкреслено декоративні мемуари жінки-натуралістки та вікторіанської леді за сумісництвом – але у вигаданому світі, тож чарівна пані має можливість вивчати в полі драконів. Штампи пригодницької літератури ХІХ століття, штампи мемуарної літератури ХІХ століття, штампи наукової літератури ХІХ століття, штампи романів виховання ХІХ століття… У першому (та й другому також) томі “Мемуарів леді Трент” Марі Бреннан себе ні в чому не обмежує. І виходить у неї класно (є пост про книжки).

Найпроникливіша книжка: дві історії, переплетені в одне. Про дівчинку, яка почувається двома дівчатами водночас – тією, що має маму, і тією, яка її втратила. Про художника змушеного бути двома водночас. Про те “Як бути двома” Алі Сміт написала просто дивовижно. І це той випадок, коли текст дозволяє собі бути прозоро-простим і покручено-складним водночас.

Найближча книжка: теж перечитана, але навіть не з олівцем, а з усіма можливими інструментами: енциклопедіями, Гуглом, Гугло-пошуком картинками, Гугл-транслейтом, словниками сленгу та англо-малайськими й англо-китайськими розмовниками. Цього літа я перекладала в стіл улюблену повість Цзень Чо про перше кохання юної упириці та її надміру дбайливу рідню. Любов моя до The House of Aunts безмежна і він її вартує.

Щоби вмістити все найнайцікавіше мені не вистачило місця (може, топ-25 було б достатньо, але не факт). Виходить, класний був читацький рік. Бо збоку таки видніше.


Лайкнути пост гривнею на нові книжки можна за посиланням

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s