Улюблена щорічна рубрика знову в ефірі! Жіночо-літературних дудлів, як на мій погляд, у 2018 році було небагато (а проте версія “Ксеня зажерлася” теж цілком робоча), зате ті, що були, – воістину на будь-який смак. Протягом минулого року Гугл вшановував пам’ять дуже відомих авторок і, як завжди, прицільно розповідав про менш відомих світовому загалу (а то й просто призабутих) письменниць. Як завжди, спостерігати за тим було дуже цікаво. І, як завжди, серце радісно стискалося кожного разу, коли йшлося про письменниць, перекладених українською, а жадібно – коли чарівні картинки презентували творчість тих, про кого хочеться дізнатися більше.

Тож хто були ці героїні дудлів-2018?

• Вірджинія Вулф. Більше, більше згадок про Вірджинію Вулф, вона того варта! Цікаво, ніхто ще не зібрався видати українською її щоденники?

• Кларісе Ліспектор – відома бразильська письменниця, дещо з малої і “середньої” (повість, тобто) прози якої почало друкувати Видавництво Анетти Антоненко.

• Октавія Батлер – провідна зоря американської чорної фантастики, авторка з букетом Г’юґо, Неб’юл та Локусів, де українські переклади – хто ж його зна…

• Неллі Закс – німецька поетка єврейського походження, яка врятувалася від Голокосту у Швеції завдяки протекції Сельми Лагерлеф. Старша товаришка до переїзду молодшої колеги не дожила і, як Закс отримала свою Нобелівську премію, – уже теж не побачила.

• Міріам Тлалі – відома південноафриканська романістка та борчиня проти режиму Апартеїду.

• Варвара Степанова – радянська художниця-авангардистка, книжкова ілюстраторка, дизайнерка текстилю і – візуальна поетка. Поезії місцями межували з пропагандистськими плакатами, але вигляда це справді дуже цікаво.

• Мері Прінс, рабиня з Вест-Індії, авторка знакових (власне, перших опублікованих в Британії – за жіночим авторством) мемуарів про життя жінок у рабстві.

• Джоанна Бейлі – шотландська поетеса та драматургиня кінця XVIII століття, одна з прародительок британського літературного романтизму, чиї п’єси спочатку друкувалися анонімно.

• Фатіма Сурайя Байя – пакистанська драматургиня та сценаристка, яка адаптувала класику для радіо та телебачення, а ще писала хайку з якими прославилася не лише в Пакистані, а й у Японії.

• Ісмат Чуґтаї – “гранд-дама літератури на урду”, як її називають в літературознавчій публіцистиці, авторка, яка прославилася оповіданнями, що змальовують життя упосліджених.

• Кармен Конде – визначна іспанська поетка, перша жінка, яка увійшла до складу Королівської академії іспанської мови.

• Анбара Салам Халіді – ліванська феміністка й борчиня за жіночі права, перекладачка класики (Гомер арабською – це теж вона), письменниця. Авторка нашумілих в англомовному виданні “Мемуарів ранньої арабської феміністки“.

• Ефуа Теодора Сазерленд – теж драматургиня, тільки ганійська. Крім того, що зіграла провідну для театру Гани роль, вона ще відома як палка захисниця прав дітей.

• Альфонсина Сторні – аргентинська письменниця, поетеса-модерністка, журналістка, драматургиня (трохи виходило в українських перекладах).

• Радва Ашур – єгипетська романістка, яку прославила трилогія про Гранаду крізь віки.

• Магадеві Варма – індійська поетеса та есеїстка, також знакова борчиня за права жінок.

• Майя Енджелоу – одна з ключових письменниць чорної американської літератури. Енджелоу – це така абсолютна класика, про яку навіть згадувати складно – її тексти уже глибоко оселилися в культурних пластах США, навіть на рівні алюзій в текстах поп-пісень.

• Жюлі-Віктуар Добі – есеїстка та науковиця, перша жінка у Франції, яка витримала екзамен на ступінь бакалавра, “Сімона де Бовуар ХІХ століття” – авторка 300-сторінкової роботи про життя та умови роботи жінок з нижчих класів.

• Камала Дас – ще одна іконічна постать для індійської літератури, авторка, яка прославилася поезією, написаною англійською, та короткою прозою на малаялам.

• Мей Аїм – німецькомовна поетеса, активістка культурного руку афро-германців.

• Махасвета Деві – матір сучасної літератури Бангладеш, авторка більш як сотні романів.

Отакий був дудлорік. Багато Індії в усьому її культурному розмаїтті, багато знакових чорних письменниць, шкода, що Східної Європи по мінімуму.