свого часу пропустила на Кіноклубі, і знайшла лише зараз
их… нав’язливо нагадує, як іноді хотілося поводитися ще в дитинстві, але рішучості бракувало навіть тоді ) а дорослим жити – ще складніше…
а воно прикольно – грати за своїми власними правилами
а засмучуватися через салат дрібнички дійсно не варто
залишилося лишень в це повірити :Р
читаючи на Імхонеті відгуки на “Письма Баламута”, я не без подиву дізналася, що це – весела книжка.
хм. можливо мені круто не пощастило з перекладом, адже “Листи Крутеня” – книжка не дуже й весела.
але. цікава, точна, справедлива.
спостереження – прєлєсць, психологічні характеристики – вах!
і все було б класно, якби не розуміла, що не помітила лев’ячої частки задоволення
бо логіка надто чужа. в основному проблема, мабуть, в тому, що речі. які автором подавалися як очевидні та об’єктивно існуючі. для мене такими не є
шкода… але й так буває
не можу сказати, що його фільми мені ну дуже подобалися, але подивитися їх було варто. в усякому разі The Talented Mr. Ripley – точно
та головне ж не це… шкода…
якщо коротко – ета п’ять…
якщо докладніше…. може, просто для мене тематика цікава. навіть дуже
а з тим, що Пиркало мені читати приємно, я ще на Зеленій Маргариті визначилася
а нормальні розгорнуті рецензії мені зараз не пишуться чомусь
нарешті подивилася останню версію сабжа
а шо. правильне кіно про двох правильних мужиків. один гарний правильний мужик. інший – поганий.
і все правильно :Р
на мій подив, уперше сподобався Кристіан Бейл, досі я його сприймала переважно як додаток до інших акторів…
Женщины живут в ритме волны. Настроение их переменчиво. Когда женщины начинают падение, их спутники впадают в беспокойство и пытаются скорее решить их проблемы, чтобы замедлить это движение вниз. Таким образом, мужчины не дают женщинам опуститься окончательно и коснуться дна, для того чтобы взмыть вверх. И женщины продолжают волнообразное движение над пропастью, не достигая дна, от которого они могли бы оттолкнуться для рывка.
На самом деле, когда женщина жалуется, она не просит мужчину остановить ее падение, она хочет лишь быть выслушанной. Ей нужен свидетель события: ее погружения, ее контакта с дном и ее возращения наверх. Но мужчина начинает немедленно паниковать. Он хочет доказать, что он достаточно силен для того, чтобы остановить происходящее. Как будто человек может остановить волну! Мешая свободному падению, он лишь мешает и последующему подъему. Он действует как лекарство, принимаемое при первых признаках простуды. Медикаменты сбивают температуру и не дают организму достичь степени нагрева, убивающего микроб.
Не надо бояться падения и высокой температуры. Если не обращать на это внимания, то, что опускается, само поднимется, то, что нагревается, само охладится. Нас скорее должно беспокоить тело без температуры. И женщина, постоянно пребывающая в покое.
хм…
дивна річ… _фотосесію_ на повісили вже кілька днів як… а я ще досі втикаю…
харизматичний все ж був чувак…
а позбавляти японців армії – це вже надто жорстоко було…
Такое ощущение, что зануды мужского пола не знают, как обращаться с настоящими живыми женщинами, но списывают это на недостатки пользовательского интерфейса. Это не их вина. Они просто подождут, пока выйдет следующая версия — что-то более «удобное для пользователя».
их, чомусь мені здається, що з мого братика виросте щось подібне…
(
На Фільм.ру спробували зробити цікаву штуку: виокремити з коенівських фільмів найнайзлодіїв. Тіко вони, клікодєли, окремою сторінкою кожного фігуранта зробили. але це можна виправити
Лорен Виссер (“Просто кровь”)
Частный детектив и наемный убийца Лорен Виссер, обладатель пижонской соломенной шляпы и зажигалки “зиппо” с гравировкой “Человек года”, был не столько исполнителем замыслов ревнивого мужа, пожелавшего избавиться от неверной супруги и ее любовника, сколько орудием самой судьбы. Впрочем, он же оказался и ее жертвой: хитроумный план Виссера (сначала одурачить, а затем и убить своего заказчика) стал причиной трех несуразных смертей, включая его собственную. Не теряющий самообладания весельчак, любивший к месту и не к месту поминать Россию (в которой люди работают всего лишь за 50 центов в месяц!), даже отправляясь в преисподнюю нашел в себе силы повеселиться над адресованной совсем не ему репликой: “Окей, мэм! Если я увижу его там, я обязательно передам ему ваши слова!”
ганяю тудой-сюдой шмат саундтреку до коенівського O Brother, Where Art Thou?
усе ж Man Of Constant Sorrow – сила
але відео все одне краще )
після перегляду чергового кінца _аби_подивтися_
виникло закономірне питання:
а чи є хвільма, де Гектора Елізондо справді багато?..
Бо, як не подивишся, раз – епізод, два – епізод, три – епізод, і досить вам. А дядечко ж симпатичний…
/пішло копирсатися на імдб/
… турецької музички (аххха, не вперше :Р)
Ahmet Koç, дюже рекомедую. Відомі мелодії з місцевим колоритом, ткскзть
их, його версію Hasta siempre ганяю знову й знову )
ось
Пішла на Імхонет голосувати за щойно дочитану (врешті-решт, після кількох років марних пошуків!) “Московіаду” та побачила в переліку андруховичевих творів “Дванадцять обручів” – українську версію, не переклад.
Йой, а я й не знала, що туди можна додавати україномовну літературу, аж страждала – нема за що голосувати було )
нічого, виправимо :Р
ЗІ: а сервіс вкотре дюже рекомендую ) виявилося, що це навіть цікаво – знати, що читають люди. особливо знайомі )
Vaenn's Bookblog 