Несподівано виявилося, що сьогодні я маю час та натхнення (тм), тож совість змушує трохи деталізувати пост про крамницю електронних книжок.

Як я ще тоді казала, попри всі негаразди із вибором, з пустим віконцем завантаження того разу не пішла.

Урешті-решт купила двійко книжок українських авторів. І, зважаючи на обмежений асортимент, як на мене, це і є найбільш адекватний вибір. З одного боку, як небайдужий читач ніби й вітчизняного виробника підтримуєш (у своїх крадене-піратське читати… душа не лежить…).
З іншого – і сам залишаєшся задоволеним,особливо коли йдеться про книжки, що й так була думка купувати.
Тим більше, що за певних обставин обрати саме електронну книжку – може бути і простіше, і логічніше. Власне…
Що я купила і чому…

Замість епіграфа:

Капитализм по своей сути – это система массового производства для удовлетворения потребностей масс. Товары льются на простого человека словно из рога изобилия. Капитализм поднял средний уровень жизни на недостижимую прежде высоту. Он позволил миллионам людей пользоваться благами, которые несколько поколений тому назад были доступны только немногочисленной элите.

Наглядный пример – развитие широкого рынка для всех видов литературы. (Людвіг Хайнріх Едлер фон Мізес)

Одним із найбільш _правильних_, корисних та приємних подарунків для такої книжкозалежної істоти як я міг бути тільки рідер. Моя давня мрія справдилася ще під день народження. Але минуло аж два місяці (і це не дивно, в мене нечитаних паперових книжок як… багато, да…), як я відчула в глибині душі попит і вирішила познайомитися з пропозицією. І відчайдушно подалася на вивчення вітчизняного ринку легальних електронних книжок…

… За годину _вивчення_ мені вже здалося, що краще б я того не робила. Бо навіть уявити не могла що з цим ринком у нас все настільки ой
а якже інакше?

не мала баба клопоту… ну й далі за текстом
вчора зробила собі різдвяний подарунок: вирішила-таки взяти участь у фірмовому флешмобі від LiveLib
сенс гри – попросити певну кількість книжок на прочитання, і тобі рендомно їх накидають. а зобов’язання – прочитати та відписати рецензій-відгуки…

ех… закрила сьогодні свій списочок. враження дивне. із вау-фактором не склалося – гучні відкриття мені на голову не звалилися, хоча є й дуже симпатичні варіанти. до того ж є позиції, для перенесення яких у шорт-ліст давно не вистачало добрячого копняка
і все ж таки підборка вийшла… еееее… ну…. цікава але загалом штука все ж волнітєльна. особливо для тих, хто любить героїчно створювати собі складнощі :Р
власне список

до речі, загадковий дядько цей Кутзее

загалом він Дж.М.
в довідникових ресурсах – Джон Максвелл
на більшості книжкових обкладинок – Джозеф Максвелл (чи Джозеф М.)
в рунеті гугл дає 185 тисяч залапкованих _Джонів. М_ проти 228 тисяч _Джозефів. М_. англомовний гугл цілком на боці залапкованого _John M._ – 688 тисяч лінків. на _Joseph M._ – щось типу 2 тисяч, причому посилання – здебільшого на російськомовні ресурси

дивина якась…

після деяких вагань почепила-таки собі у профайл лайвлібівський віджет
бо
по-перше, вони його нарешті довели до ладу, і посилання працюють дійсно на останні читані книжки, а не на ті, що востаннє додавалися у список (а то висить нібо щось свіженьке, а адресація йшла на читану двадцять років тому дитячу книжку)
по-друге, якщо вже фіча існує, чому б її не використовувати
по-третє, все одне такий віджет – чи найбільший індикатор моєї активності в останні місяці – влітку я закинула всі інші варианти дозвілля. навіть фільмів майже не дивлюся… зате намагаюся себе привчити писати відгуки…
по-четверте, якщо від того проекту буде хоча б якась мізерна рекламна допомога – нехай. тим більше, що я туди друзів вже заманюю, заманюю… заманюю, заманюю :Р (вот, например, Миша, а? не? )))
по-п’яте… а. можна ще щось вигадати, питайте )

вирішила почитати відгуки на Принцесу та жабу

загалом усі дуже схвальні, люди кажуть про повернення класчного Дісней. аж раптом натрапила на дуже не схвальний… читала, читала… а брови все повзли вгору…

Ко всему прочему, создатели этого творения не видят ничего плохогов поцелуях до вступления в брак. Конечно, в наше время далеко не каждый может похвастаться высокими моральными принцыпами, НО: я вовсе не хотела бы, чтобы мою дочь учили тому, что сначала нужно обязательно поцеловать мужчину (то есть вступить с ним в физическую близость,доказывая таким образом свою любовь) и только потом он женится на девушке.

трішки офігєла, від чужого розуміння глибин морального падіння діснеївців

але після наступного абзацу стало ще веселіше:

И если во многих мультиках дело заканчивается свадьбой, то здесь автора решили на этом не останавливаться, а сделать Тиану бизнес леди. Но в наше время и так слишком много женщин, которые стремятся делать карьеру,а не создавать семью. В современных мультиках нужно пропагандировать семейные ценности и изображать женщину, как хранительницу очага.

які ж негідники! чому вони вчать наших дітей! (тм)

перебуваю під враженням. нє, ну масштабів аналізу V for vendetta як фільму, метою якої є зловрєдна пропаганда тлєтворного гомосексуалізму (все не можу зрозуміти – де там таке можна було побачити), не дотягує… але потенціал у рецензента є…

навіть у такій нескладній і (сподіваюся) безневинній штуці, як мультик, кожен може побачити більше _свого/чужого_, ніж можна уявити збоку…

ідеї одного з попередніх постів розвиваються. сьогодні в мене була перша в житті буккросинг-зустріч. отже, мої дві з трьох книжок, пропонованих для обміну, отримали нову хазяйку, а я маю ще два пункти у стосиках _чергових_ книжок (один другого, інший – третього ешелону бажання почитати, але і так непогано)

тож тепер в моєму погляді, що ковзає поличками, майорить щось хижацьке… дещо в мене в російському перекладі, а хотілося б в українському… дещо в м’якій обкладинці, а воно варте твердої… ще щось кортить перекупити в іншій серії… а вигнанців, виходить, можна ефективно кудись прилаштувати!

я вже не кажу про ймовірні часи книжкового перенаселення, коли, свят-свят, доведеться вирішувати, чи точно мені усе треба… до такого ще далеко (я завбачливо поділила шафовий простір :Р), та все ж може бути. але зараз мене більше гріють перспективи з попереднього абзацу ) стільки нових можливостей… )))

зі: ах да… про сайт-посередник забула. рекомендую )

дізналася від translitera про фото-блог людських бібліотек

книжковий куточок Родріго з Португалії

як би я хотіла щось подібне…

сидю тут, намагаюся стягнути з трекера Триумф волі

як я зрозуміла, він перманентно потрапляє у перелік заборонених фільм – поряд з порнухою (серед останньої, судячи з наведених в коментах скріншотів, – Пазоліні в асортименті…)

а зараз щось цікаве трапилося. хтось із трекерських можновладців кричить: приберіть негайно, хтось з них – поставив золото… за півгодинки набігло під півтори сотні бажаючих…

у коментах хай: як можна таке роздавати! vs це ж мистецтво!
весело )

наш відеосервак. коментар до Джейн Ейр 1983 року (той варіант, що мінісеріал із Тімоті Далтоном – моя улюблена версія, до речі)

клёвый фильм, стоит посмотреть. Он очень ЕМО!!!!

ааааа, вони скрізь
:Р

ЛівЛіб

теоретично передбачається, що це – _крупнейшая база независиммых рецензий_

ну, це дійсно досить зручний сервіс для писання коментарів до книжок (щодо рецензій – не впевнена). а ще можна створити більш-менш комфортний каталог власних книжкових надбань. ну і стверджується, що можна спробувати використовувати як сервіс рекомендацій

Імхонет, здається, замінити не зможе, але подивитися є на що…

якщо комусь треба, українські субтитри до Сестер Магдалини як завжди залила на Divxsubtitles

медитую на старенький та занедбаний, але все одне – пристойний libido

занедбаний-занедбаний, а Im Juli, що не змогла стягнути з Інфостора, я з нього качаю

тож рекомендую. здається, все ж ua-ix (ліньки лізти перевіряти). середня швидкість від 500 до 800 КБ/с

Альдебаран останнім часом мене дуже пєчаліт…

нові релізи з’являються навіть не кожного дня, вже не кажучи про відсоток цікавинок…
а як було раніше…

у зв’язку з цим питання: а які ще є пристойні бібліотеки?

не думаю, що погані рецензії принципово псують враження від гарних фільмів. але коли я почитала, як “Життя” пише про Чотири місяці, три тижні і два дні спочатку стало весело, а потім сумно…

гех… там смачного багато…
але найбільше мене вразило, що спочатку рецензент мало на за кадрами переповідав сюжет третини фільму (чесно-чесно, про меблі згадував, про зовнішність), а потім серйозно так сказав: Но детальный пересказ сюжета не является целью этой статьи. Автор надеется, что кто-то из прочитавших ее, все же захочет посмотреть картину

вах… аж закортіло додати: людоньки, якщо ви почитали критику на книжечку, ви ж не забувайте – її також ще після такого можна почитати, ага…

ЗІ: а загалом… відкрила для себе ресурс… і насолоджуюся )

ЗЗІ: