Відповідь на головне питання цього дня мене цікавить вже давно. З Форумом видавців простіше. По-перше, новинок так багато, що не завжди встигаєш за всіма під час ключової події (КА – молодці, але аж такі молодці вони, як на мої книжкові смаки, цьогоріч уперше). По-друге, невдовзі по Форумам приходять святкові сезони, і хоча вони в нас не настільки масштабні з ринкової точки зору, як на Заході, але хвиля _приємних_ новинок дається взнаки. Арсеналам щастить менше: здається, багатьох видавців спокушає можливість після весняного вибуху піти на “канікули”, збираючи сили під середину вересня. Воно все логічно, але влітку теж хочеться читати нові книжки. А їх буде обмаль.

Не дуже наполегливий, але постійний моніторинг доводить, що під кінець травня потроху оговтуються хіба що мейджори. Перші по-арсенальні “Чекайте невдовзі” анонсують здебільшого Видавництво Старого Лева (ніц мені цікавого), КМ-Букс (ніц цікавого) ну і ще дехто (але здебільшого в режимі “Буде Форум – буде пісня”). На тлі затишшя справжнім монстром традиційно здається КСД. Передбачувано – у них новий квартал на носі. Ну шо ж, буде сьогодні вішлист майже чисто тобі ксд-шний.

Номер один у списку бажаного передбачуваний, як груднева мандаринка. Давно обіцяна Донна Тартт прямує до українських читачів. Ще трохи, і всі читатимуть “Щигля“. Я, імовірно, також.

Ще одна модна американська книжка з категорії “Труба пониже Для ширшої аудиторії” – це “Сирітський потяг” Крістіни Бейкер Кляйн. Драма про сиріток на тлі буремних подій кінця 19 – першої половини 20 століття… Звучить сльозливо. Але згадки про цю книжку так часто трапляються в списках обов’язкового прочитання англомовних книголюбів, що, може, й варто придивитися (придивилася – симпатична підліткова оповідка).

Наступне “А, може, вже час” – це знаменита французька детективниця Фред Варґас, до якої все руки не доходили. Не конче впевнена, що це my cup of tea, але можна спробувати (уже маю книжку).

А ще, здається, в редакціях КСД хтось всерйоз захопився історією Другої світової. Слідом за справді дуже цікавою, але художньою “Дитячою кімнатою” виходить наступна книжка про жінку в концтаборі. Цього разу – щоденник Етті Гіллесум, така собі “старша версія Анни Франк”. І знову російською, да (маю книжку).

Ну і щоб розбавити гегемонію Клубу урочисто повідомляю: моє улюблене видавництво травня – НК Богдан. Вони згадали, що 2016-й ювілейний рік не лише для шекспіроманів, але й для шанувальників Шарлотти Бронте. Танцюймо-радіймо: незабаром виходить “Учитель” та ще й у двох версіях одразу.

А функції постскриптуму викониватимуть дві не-свіжі книжки. Одна порівняно нова – віммельбух “Рік у лісі” Емілії Дзюбак від ВСЛ, на який я спочатку не подивилися, бо ж _дитяче_, а потім погортала в гостях і з’ясувала, що воно мені дуже треба. Там є Бурозубка!

А інше мало того, що двадцятилітньої витримки, але ще й дуже неукраїнське. Лише зараз я дізналася, що Марго Даррелл також написала книжку спогадів. Ні, на жаль, не про Корфу, та про повоєнні роки і спроби облаштувати пансіон для дуже дивних гостей. Ой де б її ще розшукати, цю книжечку.

Поки що все. Але я вірю в краще.

Зберегти