Графічна пауза. Годинка для фан-сервісу

Як вчинити, коли мозок діагностує нестачу Outlander-stuff в організмі? Стратегія притомної людини: “Ксеню, у тебе ще половина першого сезону не переглянута, а там ще другий… І, зрештою, можна взятися за “Барабани осені“. Стратегія людини, в якої якась клавіша залипла: “Аааааа, кажуть є комікс!”. Є, є комікс.

7517343

Отже, комікс. Ідея показати події першої книжки з точки зору іншого героя – йдеться, зрозуміло, про Джеймі, не буду розводитися з інтригами – така проста й елегантна, що хочеться плакати від нападу няшності. Бо стільки всього можна показати, що ух! І це я вже не кажу про те, що графічний роман писала сама Діана Гейблдон, художник – в’єтнамець Hoang Nguyen – там теж доволі модний, та й в принципі цікаво глянути на досеріальне графічне рішення. Плюс, згадуючи регулярно спливаючу у фейсбук-стрічці дискусію про “Право дівчаток на фан-сервіс у коміксах”, хотілося вже подивитися в той бік, де почісування ментального черевця читачок/глядачок гарантоване маркетингом.

І, мушу сказати, що все, про що йшлося абзацом вище, у “Вигнанці” є. Але воно не настільки радує, як того хотілося.

out-1

Пункт перший – інша точка зору. У першому романі з серії, як відомо, розповідається історія медсестри з середини 20 століття, яку знічев’я занесло у середину століття 18-го. Вона там мучиться й бігає, але поступово починає косплеїти кота з пилосмоку – бо люди симпатичні, справа їхня свята,  а ще там призовий парубок майорить поблизу. Чекпойнти оповіді в графічному романі: десантування Джеймі на шотландські береги за кілька годин до переходу Клер крізь час та повернення у Лалліброх. Події оригінальної “Чужинки” тут ідуть страшенним пунктиром (до того ж є мега-спойлерна для тих, хто не читав далі першої книжки, побічна лінія), і милих дрібничок, які б уточнювали ті події – небагато. Я вже не кажу про те, що “поглиблення” образів не всім персонажам пасує. Багато мовчуна Мурти – це добре. Дуґал, який не здатний про щось думати, окрім: “А, може, варто було вбити хлопа?” – це дратує.

За те тут трапляються приємні дрібнички позасюжетного плану. Мене радувала мова. Герої шотландці балакають помірним скотишем із гомеопатичними дозами гельських слів, але подеколи або кілька фраз поспіль йдуть гельською з перекладом дрібними літерками, або фраза записана англійською, а в дужках уточнюють “Перекладено з гельської”.

out-2

Ну й й взагалі комікс доволі мальовничий. Але це, мабуть, до пункту про графічне рішення.

у цілому м’яка акварелька чудово пасує до такого сетингу. Окрім, хіба що, екшен-сцен. Вид згори, коли лінії розмивають, ще нічого. А от бойові сутички зблизька – то таке, на любителя. Тому повішу версію згори.

out-3

А от пейзажі такий розклад радує. Оце Леох, наприклад.

out-4

Усе, що стосується натури морти тут класне. З живою – трохи гірше. З одного боку, вау-ефект від більше заточених під бачення письменниці образів присутній. Я здивувалася, але чи найбільше на _свого_ актора схожі пани Рендалли.

out-5

(Тобіас Мензес, нагадую, отакий).

44143148_4151732965001_tobias-menzies-480x360-v2

Тоді як коміксовий Джеймі, на відміну від Сема Юена, має обіцяний першоджерелом довгий ніс. Ну й Клер теж доволі несеріальна.

out-6

(І ще дивина – на Кейтріну Балф героїня графічного роману схожа лише на пробному портреті, коли художник пристрілювався до описів письменниці)

out-7

А! Безпосередньо образу Клер стосується одна трохи дивна особливість тутешньої художньої манери. Сказати, що на цих 200 з гаком сторінках розкрита тема цицьок – це сором’язливо гикнути в темряві. З концепції “У 18 столітті ходили в декольте” художник витиснув в_с_е. Сорочки-шемізетки в його світі не існують, всіх жінок природа обдарувала дуже щедро, і з викотом до пупа тут і на конях скачуть, і їдло готують, і корів порають. Причому фіксація на принадах дійшла до того, що у прикінцевих спогадах про роботу Діана Гейблдон згадує, що ТЗ щодо Клер було чесним: strong sexual presence та гарно розвинуті ееее… вторинні статеві ознаки, але десь так під середину “тексту” вона просила повернути фігуру героїні до стандарту перших сторінок, бо в неї груди за цей час збільшилися вдвічі. І хотілося б це розбачити, але мене вже кілька днів переслідують ці характерні криві лінії. Бє!

Тож хлопчикам теж буде цікаво подивитися. Так а що там з пунктом 3 – фан-сервіс?

Усе путьом, гуляймо, панянки!

out-8

out-10

out-9

out-11

Фан-сервіс тут царює. Причому, попри всі сподівання – в ненайкращій своїй формі. Чомусь у форматі графічного роману “Чужинка” втратила багацько своїх переваг, і стала пласкою, надто бадьоро-біготливою та надміру сексуалізованою. Не те, щоби першоджерело було принципово кращим в цьому плані, але в книжці є політика, є більш структуровані пригоди, є атмосфера, яку комікс майже повністю розгубив, є відмінна від “Біжимо туди! Ні, туди!” проблематика. І також є думки й емоції персонажів. Тому як забавка на вечір “Вигнанець” нічьо так, але починати знайомство з цим світом з нього не варто.

Зберегти

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s