І знову люди проти Лісу (чи навпаки?). Uprooted

Після того, як доволі несподіваний для шанувальників роман Наомі Новік (нагадаю, письменницю прославила довга серія про використання драконячої авіації у Наполеонівських війнах – така собі Сюзанна Кларк для ширших кіл) пішов рубати основні фантастично-фентезійні премії, недочитувати його було вже непристойно. То я зітхнула й розгорнула “Викорінену” на п’ятій главі, де полишила її, здається, у минулому вересні. Цього разу зайшло бадьоріше, ну або ця книжка потребує особливого настрою.

27827627

Маленьке село, що межує із загадковими Хащами, готується до свята врожаю. Свято цьогоріч буде неабияким: раз на десять років Дракон забирає до своєї вежі дівчину, і на цей раз настала черга дверничан віддати котрусь зі своїх дочок. Але ніхто особливо не напружується, бо Касю – першу дівку на селі – до такої долі, можна сказати, готували змалечку. От тільки навіжений володар чомусь обирає не красуню-розумницю, а її подругу-розбишаку Агнешку, в якій немає нічого особливого. Як не рахувати таким очевидний магічний дар.

І була б “Викорінена” стандартно-романтичною фентезятиною про Обрану та Загадкового П*дюка (Дракон – це щось середнє між посадою та спеціалізацією, а так він просто чарівник, хоча й посередніх людських якостей), якби не кілька “Але”.

Але Перше, актуальне більше для англомовних: за часів зростаючої популярності орієнтального фентезі Наомі Новік залишилася в межах європейської фольклорної традиції. Тільки не франко-німецької, на яку моляться ретелери, і навіть не стабільно часто відтворюваних кельтики з нордикою. Американка у другому поколінні, Новік віддала належне казкам, що їй розповідала мати-полячка. Конкретні сюжети тут лише ковзають краєм уваги, але колорит беззаперечний (як і незвичні для англомовних фонеми). Ну а не англомовним доволі весело читається про споконвічне ворогування двох країв – Польні та Росі.

Але Друге: це категорично негероїчне фентезі, яке, тим не менш, зберігає пафос рятування Ойкумени – і більшість героїв в будь-який момент готові кудись нестися та покласти життя в ім’я Великої Мети. Образ ідіотично хороброго принца Марека де-не-де межує з карикатурою, але дорослі й спокійні люди там також схильні йти стандартним шляхом. Натомість у головної героїні свої підходи, методи, і стратегія також своя. І от можна було розводитися про те, що в романі протиставляється маскулінна та фемінна сюжетні схеми, тим паче сама Новік в інтерв’ю каже, що “Її життєвий досвід, досвід жінки, – для класичного фентезі матеріал нерелевантний, але це не означає що…”. Запхаю у дужки думку про те, наскільки релевантно-надихаючим на фентезійні звершення є життєвий досвід середньостатистичного сучасного чоловіка, скажу лише одне: насправді з будь-якого досвіду можна зробити цукерочку, якщо знати, з якого боку підійти (якраз на ГудРідз сьогодні про таку книжку писала). Наомі Новік знає.

Але третє: “Викорінена” є свого роду коробочкою із секретами, де “вкладення” час від часу є цікавішими за основний сюжет. Частина таких вкладень – це перетрушені казкові стандарти. Чарівники, принци, королі, прекрасні й не дуже дами в біді тут поводяться не так, як заповідають класики. Реалістичніше. Інші вкладення субжанрові: по-перше, книжка – доволі симпатична соціально-побутова повість. Серйозно, там добряче класове суспільство, і це відчутно. По-друге, це майже ідеальний “університетський” роман, хоча я такого учителя швидко б прибила, проте Агнешка – дівчина терпляча. (До речі, величезна подяка письменниці, бо вона не скорилася очевидній спокусі і не заліпила “гендерні” різновиди магії. ЇЇ варіант також не дуже оригінальний, але краще вже так). По-третє, як пригодницький екшен про “Дружба – понад усе” Uprooted переконливіша за більшість класичних текстів про отетоотсамоє. Так, усе це відволікає увагу від фентезійної складової. Ну, таке життє.

Але Головне.

Ліс. Хащі. Обогине, це прекрасно! У більшості випадків, коли йдеться про сайфай чи фентезі із виразною _екологічною_ складовою, в голові спливає якийсь мікс з ЛеҐуїн та Міядзакі: природа против злих-нечуйних капіталістів, чи щось такого плану. А тут все добряче притрушене щонайменш “Світом Смерті” Гаррисона. Ліс справді небезпечний, безкомпромісний та неконтрольований. Це стихія в найгіршому вимірі – бо не сліпа і не байдужа, натомість така, що прицільно атакує людей, ретельно вираховуючи їхні слабкі місця. Так, Ліс не захищається, Ліс веде активні бойові дії, а що повільно – ну то в нього часу набагато більше, аніж у людей… Більше того, саме Хащі додають цій простій історії масштабу грецької трагедії. Ліс тут і за еріній, і за Фатум, і за бога-з-машини, і за все на світі. Власне, Ліс і є світом, поруч з яким люди здаються мізерними, недоречними і непотрібними. І як би сюжет хвостом не крутив, основне враження, що залишає по собі “Викорінена” – це тоскне відчуття недосконалості світобудови, яке катарсисом попахує непереконливо. Агнешка знайшла свій спосіб жити так, як найкраще. Але серед інших героїв саме у неї найміцніше коріння, і її шлях – надто специфічне дао.

Окрім Але тут є ще купа Зате. Якщо подумати, Зате в себе включає усе, що написане вище. Тобто, все, що є сильними сторонами цього добряче дивакуватого роману, є водночас сторонами слабкими. Ну, тут все критично залежить від читацького смаку. Та є й об’єктивні речі: дуже спірна ритміка, комплект рушниць, що їх забули навіть змастити, і кілька актів знущання з Сови. А ще є така дивна штука… Якщо коротко, Наомі Новік примудрилася продати мені те, що я ніколи не купую – роман з однією героїнею. Тобто персонажів тут багато, але справді ретельно прописана лише сама Агнешка. Усі інші – персонажі-функції з мінімально окресленою особистою мотивацією. От тільки… Майже спойлер: в тексті є доволі незручний для сприйняття прийом – кілька разів герої плетуть міцні “рентгенівські” чари, які висвітлюють Всю Правду Про Все. Так от, ті персонажі, які потрапляють під атаку, якоїсь миті отримують опуклість, виразність, мотиви, почуття – і все це в кількох реченнях, дуже скупо, але переконливо. Це дивно й доволі некомфортно, але працює, цілком працює на цей підкреслено суб’єктивний текст, де героїня й не горить бажанням лізти іншим в душу, ну, хіба що від того залежатиме її життя. Тому в цілому, Uprooted створює враження твору-віконця в іншу реальність, побачену через чужу голову. Сюжет тут вторинний, люди також, і навіть проробленого світу нема, а переконливий післясмак “Ніби про щось справжнє й особисто значуще прочитала” витрусити з голови вже кілька тижнів не вдається. Чекатиму заплановану телеекранізацію, бо переконана, що цю невиразну чарівність серіал розгубить, а тоді всі нитки можна буде з лупою роздивитися. Зараз не хочеться. Та й не впевнена, що варто.

Зберегти

10 thoughts on “І знову люди проти Лісу (чи навпаки?). Uprooted

  1. люблю я як ти пишеш книжковраження – я половини не розумію, заглядаю в вікіпедію і залишаюся при враженні, що прочитала дуже мудрий відгук)))) і завжди теж хочу почитати те саме!
    а ще весь час забуваюся що таке ретелінги, йду погуглю)))))
    а де ти в інгліші книжки шукаєш?

    Вподобано 1 особа

    1. Юлю, мені майже встидно – шо, воно аж так читається? ) ретеллінги – це перекази стандартних казкових сюжетів під інакшу точку зору чи доповнені обставини.

      обираю переважно через ГудРідз: дивлюся списки або “Схоже”. а також через фем-букс та відгуки знайомих. а де знаходжу… ну є місця )

      Вподобано 1 особа

      1. читається дуже цікаво! то просто я ніколи не вникала в усі ці літературні визначення, а воно ж цікаво, не хочеш замітку зробити і покласифікувати все для таких чайників як я?)))

        Вподобано 1 особа

          1. ну… це було би цікаво) я просто навіть не знаю як і де шукати отаку от літературну термінологію… а хотілося би знати що ті всі слова означають, я вже колись думала якісь літературні курси чи школи онлайн проходити… просто навіть не знаю з якого кінця починати.
            ну і в мене така мрія-план, що можливо я би пішла тут в словаччині в бібліотеку працювати, але крім того, що я люблю читати в книжках я більше нічого не шарю… деколи навіть жанр визначити складно, так що особисто мені було би дуже цікаво почитати:)
            менше з тим – я таки візьмуся за якісь курси літературознавства;)

            Вподобано 1 особа

            1. іноді і з моєї майже філологічної (за кількістю предметів) освіти є користь ) /подумала, чи траплялися мені курси “Літературознавство з азів” – ні, але треба пошукати/

              Вподобано 1 особа

  2. Я щойно дочитала книжку, от і зібралась прочитати відгук. Мені добре “зайшла” з першого разу, а найбільше я кайфувала від того, наскільки ця книга польська, хоч ніби й американська. 😉

    Вподобано 1 особа

    1. в авторки мама з Польщі, і приємно, що серед американських письменниць “до коріння” звертаються не лише нащадки вихідців з Азії (мені найчастіше трапляються останнім часом) чи Африки

      Подобається

Написати відповідь до vaenn Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s