Відчайдушне бажання читати більш легку літературку під літо таки трохи збільшило обсяги читаного – але лише трохи. Тим не менш, межі челенджу поволі проступають крізь туман. Одна особлива умова виконана – та, що я її вважала майже недосяжною. От що комікси з людиною зробили!

Книжки, написані жінками – 127/150

Із них:
українською (паперові видання) – 32 (28)/50
англійською – 26/25
неєвропейських та непівнічноамериканських авторок – 19/25

Поїхали?

Ісабель Альєнде “Оповідки Еви Луни“: концентрат фірмових латиноамериканських пристрастей та страхіть у 23 оповіданнях – є страшкувато банальні, але є й майже геніальні (відгук на ГудРідз).

Ґрейс Лін Where the Mountain Meets the Moon: чесно дитяча казка за моттивами китайських легенд – спритна маленька дівчинка додається (писала про книжку докладніше та з прикладами чудових картинок).

Даїшу Ма Leaf: мовчазний ретро-футуристичний комікс з екологічним підґрунтям (також писала).

Алісія Хіменес Бартлетт “А собаку я возьму себе!“: кінологічний барселонський детектив із цікавою головною героїнею – жінка-поліцейська, снобка та прихильниця вільного особистого життя (відгук на ГудРідз).

Емілі Локгарт “Ми були брехунами“: підлітковий бестселер – романтичний трилер із підкреслено ненадійною оповідачкою на першому плані (і про нього пост був)

Ннеді Окорафор Binti: маленька афрофутуристична (отак це, виявляється, називається) повість про вимушений контакт сміливої дівчини та негуманоїдної цивілізації – дуже проста, але по-своєму стильна (відгук на ГудРідз).

Урсула ЛеҐуїн “Гробниці Атуану“: улюблена класика герметики – пустеля, хтонічні боги, маленька жриця та вогник розуму (виписувала цитати – дивитися тут).

Т. Кінгфішер Bryony and Roses: в Урсули Вернон є окремий псевдонім для ретелінгів – оце була дуже приємна версія Красуні та Чудовиська із шаленим садівницьким запалом (відгук на ГудРідз).

Керрі Ґринвуд “Снежный блюз“: перша книжка про Фрайні Фішер – як детектив вона не дуже (і надто багато про лахи), а от як зібрання прикольних образів та небанальних відомостей – вельми нічогенько (про отримані відомості про “жіночу” медицину в Австоралії я теж написала).

Маржан Сатрапі Embroideries: акинський комікс – конспект бесід іранських жінок за чаюванням – лячно, сумно, колоритно (є відгук на ГудРідз).

Крістіна Ройова “В изгнании“: словацька християнська повістинка, замотана в любовний роман (чи навпаки?) (так, писала :))

Елізабет Мей “Охотницы“: Шотландія+Вікторіанська доба+фейрі+Бойова Дівка+Підліткова романтика = фігня – дивовижно, але факт (відгук на ГудРідз).

Барбара Пім “Почти ангелы“: Пім неймовірно влучно виписує мотив “Жінка – друг людини”, і цього разу він мені краще зайшов – академічно-письменницьке середовище ближче, аніж клерикальне.

Елеанор Портер “Полліанна”: важко позбутися думки, що в цій няшній дитячій історії про наполегливе спричинення добра майже всі герої – вправні маніпулятори, але воно й правда дуже мило.

А до кінця літа читатиму (значною мірою) історичні романи із побутовим “ухилом” – про повсякдення, жіночі долі та таке всяке. Залишайтеся з нами, буде цікаво!