Як і #bookchallenge_ua, щорічний географічний замір читаного – це не те, чим можна сміливо пишатися. Цього року я вирішила: нікуди не поспішаємо, читаємо, що читається. І результат передбачуваний – США попереду всієї планети рушили в космос. Від наступного рядочка – своєї вічної суперниці Великої Британії – Америчка відірвалася майже на 20 книжок і от-от стане не “майже”. Тут мені має стати соромно, але чомусь не стає. То все комікси винні, я гадаю.

Та все ж таки кілька нових країн на мапі з’явилося. І для цього року нових, і навіть для читацької географії останніх літ.

До попередньої картинки додалося лише 6 країн (було б 7, але швейцарську книжку я тільки сьогодні дочитала):

• Бразилія (бо Жайме Лернер та його “Акупунктура міста“)
• Вірменія (бо збірка оповідань Наріне Абґарян)
• Нігерія (бо я нарешті почитала класику – Ачебе тобто)
• Пакистан (бо книжка про Малалу)
• Словаччина (бо дякувати християнській класиці та Крістіні Ройовій)
• Туреччина (бо Еліф Шафак)

Кількісний забіг також обійшовся без суттєвих змін. Три місяці тому до країн, звідки я прочитала по дві та більше книжок належали:

• Австралія
• Велика Британія
• Ірландія
• Канада
• Нова Зеландія
• Малайзія
• Польща
• США
• Україна
• Франція

А тепер в цей клуб потрапили ще:

• Ізраїль
• Іран
• Німеччина
• Чилі

“Отаке”. Радує, що під кінець року список “відвіданих” країн побільшає щонайменш на Швейцарію. Але навряд принципово розшириться.