Географічний аспект читання – це ще один момент, на якому мене минулого року спіткали дрібні невдачі. На рекорди я й не претендувала (на відміну від 2015-го), але все одне – мапа вийшла якась надто біла. Додалося кілька порівняно екзотичних країн, зате прогалики намітилися там, де не чекали – замість Фінляндії, Бельгії, Італії – країн, що потрапляли до списку читаного щороку. Жодної країни з Центральної Америки, нічого магрибського, мінімум далекосхідного не діло це, не діло.

Отаке.

My Reading List has been to: Armenia, Argentina, Austria, Australia, Brazil, Belarus, Canada, Switzerland, Chile, People’s Republic of China, Czech Republic, Germany, Spain, France, United Kingdom, Georgia, Croatia, Ireland, Israel, Iran, Iceland, Japan, Malaysia, Nigeria, Netherlands, Norway, New Zealand, Pakistan, Poland, Russia, Sweden, Slovakia, Turkey, Ukraine, United States, South Africa.
Get your own travel map from Matador Network

До результатів попереднього кварталу додалася лише трійця європейських країн:

• Швейцарія (нехай навіть іммігрантська)
• Австрія (а тут не вперше за всіх Цвейг)
• Норвегія (тут я згадала про нескінченну сагу Магрит Сандему)

З якісними показниками все сумно, то, може з кількісними краще? Ну, це з якого боку подивитися. В одвічному двобої (тм) США з Великою Британією перші перемогли з таким розгромним рахунком, що мені аж млосно стало. Подумую щодо штучних обмежень – наприклад, мінімізувати читання перекладених американських книжок. З іншого боку, оце все багатство (55, божечки!) назбиралося завдяки коміксам та фентезятинці – тобто текстам, які і так в оригіналі читалися.

Британці на другому місці (33 книжки), на третьому – українські письменники з цілком пристойним результатом (22 книжки – що за рік симетричних чисел?). А цього року спробую все ж більше в бік Африки-Азії дивитися. Але це я вже колись казала…