Пишучи відгук на першу прочитану книжку 2017 року (на ГудРідз, якшошо), я подумала, що якось це негарно виходить – треба ж зі звітами за попередній період відстрілятися! Тому сьогодні день діаграмок та інших статистичних збочень. Плюс список найчитаніших авторів та найприкольніших книжок минулого року.

Отже факт номер один: 2016-й рік був найменш книжковим за попередні п’ять чи навіть шість років – лише 175 повністю прочитаних томисьок. Серед них було кілька окремих коротких оповідань, кілька дитячих книжок з картинками і добрячий оберемок коміксів (омнібусів переважно, окремі зшитки я не рахувала). Було й товстезне – але знову ж таки, рекордсменкою є всього лиш “Світила” – 800 сторінок тобто. Малувато якось.

Факт номер два: щодо гендеру авторів – то вони переважно були авторками. Тут нічого нового.

Факт номер три: художка, як завжди, попереду, нонфікшен сором’язливо ховається в куточок. Навіть соромно діаграму робити – нехудожнього прочитаного лише 11 книжок.

Факт номер чотири: минулого року читалося багато незнайомого та неочікуваного.

Факт номер п’ять: я продовжую любити “свіжину” і навіть кілька книжок для Вікторіанського бінго та дещо з класики 20 століття не змінили ситуацію. Але результати все одне шокуючі. Оце був лемінговий крос за новинками, інакше не назвеш.

Факт номер шість: деякі письменниці (і три письменника) мене “переслідували”. Не люблю читати бібліографії, але… Іноді й таке бува.

По дві прочитані книжки: Ісабель Альєнде, Кейт Аткінсон, Катерина Бабкіна, Кетрін Валенте, Ніл Ґейман, Келлі Сью ДеКоннік, Нора К. Джемісін, Касандра Клер, Шонін МакГвайр, Джордж Мартін, Барбара Пім, Мері Робінетт Коваль, Джоан Ролінґ, Маржан Сатрапі, Zen Cho.

Три прочитані книжки: Джоджо Мойєс.

Чотири прочитані книжки: Керрі Грінвуд, Галина Пагутяк, Террі Пратчетт.

Ну й гаряча шістнадцятка у довільному порядку

Книжки року

Перші дві книжки про Тіффані Ейкінг – бо це ідеальний фентезійний роман виховання розумної, спокійної, раціональної дитини. Хто б знав, як в моєму дитинстві не вистачало такої героїні! (пост про книжки).

“Инес души моей” – бо це чудовий приклад того, як можна писати історичні романи про тяжку жіночу долю – яскраво, цікаво та на реальному матеріалі (пост про книжку).

“Неуютная ферма” – бо це неймовірно влучна пародія на британську літературу (а ще там є ретро-футуризм!) (відгук на ГудРідз).

“Природа всіх речей” – бо романи ідей – це такі нечасті гості на нашому святі читання (пост про книжку).

“Сияющие” та “На службе зла” – бо це дистилят складних тем, про які не хочеться навіть думати, загорнений в цікаві сюжети дуже професійно написаних трилерів. І в обох випадках йдеться про маніяків, що переслідують жінок; обидві книжки голосно кричать: не треба боятися сказати, і кожна настільки страшна, що від них буквально нудить.

“Жизнь после жизни” – бо Аткінсон неймовірна, а цей роман – найкраще, що я в неї читала (пост про книжку).

“Жінка в традиційній українській культурі” – бо в нас так мало про-фем нонфікшену, ще й історичного і добре написаного (пост про книжку)

Through the Woods– бо це дуже прикольні ретелінги (а я їх багато читаю) в майже досконалій графічній формі (пост про книжку).

“Черный сок” та “Птицы” – тому що це чудові приклади того, як треба укладати збірки оповідань, щоби кожне працювало на сусіднє (відгуки раз і два).

“Це серйозно!” – бо феміністичний комікс переклали українською? Серйозно?

“Сентиментальні мандрівки Галичиною” – бо це тревелог, якого не вистачає – меланхолійний, переконливий та на диво вкорінений в ландшафт (відгук на ГудРідз).

“Зубр шукає гніздо” – бо там казкові ілюстрації та Туконі.

Among Others – бо це бальзам на серце фанатки фантастики, схибленої на кельтиці (а ще це одне з пояснень, які манівці завели мене в той розділ Дуолінго, де причаїлася безумна й прекрасна мова, вчити яку немає жодної практичної причини. Dw i’n dysgu Cymraeg, так (пост про книжку).