Святковий сезон суттєво спорожнив мої традиційні вішлисти – тож час їх поповнити! Ні-ні, це в мені не жадібність говорить, а радше педагогічна розважливість. Бо якщо, поки я ділюся новісінькими мріями, мене схопить-таки за горло жаба, завжди можна скоса подивитися на крісло, де відпочиває стосик у півтора десятки непрочитаних книжок, кожна з яких живе у мене не більше місяця. Піднесення і розхолодження в одному флаконі – де це доволі дивне відчуття. Зате дієве! Проте українські видавці цьогоріч так завзято радують, що на Арсенал доведеться йти з возиком із супермаркету.

Симпатичних, прикольних, класних, зрештою – фантастичних анонсів нападало стільки, що навіть не знаю, в якому порядку їх подавати. Мабуть, почну з найпрекраснішого. Видавництво Старого Лева пообіцяло нам “Літню книжку“. “Доросла” Туве Янсон, чудовий текст, обкладинка Оксани Були – та це просто якась втілена мрія.

Ще одна несподіванка від ВСЛ – Амелі Нотомб. Звісно, “Подив і тремтіння” в російському перекладі вже давно стоїть у шафі… Але ось тут може спрацювати обкладинка. Хоча іноді вона здається аж надто ліричною як на доволі напружений текст (маю, маю книжку).

У них взагалі багато цікавого виходить – включно із новим романом Салмана Рушді. Але у вішлист ще треба обов’язково вписати повість Іди Фінк про Голокост… (вже маю цю книжечку)

… та розповідь Поліни Жеребцової про її дитинство (схоже, переважно довоєнне).

Тим часом Рідна мова упевнено долучається до видавців маловідомої класики. Припускаю, що тут сильно допомогла аніме-екранізація, але що є, те є – маємо “Коли Марні була поруч” (причому  в двох варіантах оформлення). Книжка у мене вже є, отут детальніше про неї

Видавництво опублікувало дитячу книжечку про різні (дуже-дуже різні) сім’ї.

Знання нарешті показали обкладинку до “Дітей залізниці” Едіт Несбіт.

Видавництво Анетти Антоненко завершує публікацію чотиритомника Хуани Інес де ла Крус. Навіть не знаю, що саме хочу більше -вибране чи третій том з ключовими творами (включно зі знаменитою епістолою, що я її так і не подужала в англійському перекладі).

 

НК-Богдан продовжує орати ниву відомих співвітчизниць поблизу турецького трону. Нонфікшн про Роксолану вже був, тепер – роман про Хатідже Турхан.

КСД цього разу бере переважно трилерами, причому на болючі теми. В одному випадку є мова про амнезію в жертви зґвалтування…

… а другий випадок – то взагалі зіркові для минулорічного американського книжкового сезону “Дівчата” Емми Клайн про буремні шістдесяті та секту, багато в чому списану із “Сім’ї” Чарлза Менсона (і цю вже маю).

А ще буде британська сімейна драма (щось з анотації здається, що й тут не без трилер-елементів). (А ця книжка у мене вже є – тут про неї окремий пост)

Ще не знайоме мені видавництво BookChef взялося за книжку, яку я збиралася, збиралася і так і не прочитала англійською – а таку назву було б негарно оминути увагою.

КМ-Букс пропонують всяке. Тут і дуже відомий підлітковий трилер (ага, теж ось-ось екранізація виходить) із сюжетом а-ля “День бабака”, тільки кривавішим (також маю книжку – і пост про неї також).

І “письменницький роман” із підвивертом.

І ще один трилер – про інтернет-“розваги”.

А ще – чергова транспортна антологія, яку треба брати хоча б під автографи – є в кого їх колядувати.

А от Фабула анонсувала такі козирі, що страх бере. Ні, не трилери, просто дуже важливі (для мене) книжки, в яких якість видання, починаючи від перекладу, критичні. “Кохана” Тоні Моррісон (уже купила) та все-ще-дилогія Гіларі Ментел про Томаса Кромвеля – це такі мастриди, що серце холоне. Як ніколи хочеться вірити в краще.

І типове last but not least – здається, Віват остаточно завоював мою невмирущу любов. Вони вже видали багато чудових книжок, але обіцянка надрукувати графічний роман, за англомовною версією якого я безрезультатно полювала рік!.. Я натурально ледь не плакала від жадібного розчулення (книжку вже маю, відгук отут).

Мій травневий гаманець уже плаче. А це я ще за анонси більшості малих видавців всерйоз не бралася…

Зберегти

Зберегти