Якщо ділити мої великі книжкові вішлисти за жанрами/напрямками, то найпростіше укладати ті, де йтиметься про нонфікшен. По-перше – нехудожнього я майже не читаю. По-друге (і це насправді головне) – нехудожнього я майже не читаю з тієї простої причини, що цікаве мені нехудожнє у нас майже не видають. Культурологічний наукпоп, історія повсякденності та історія речей, та кулінарія, що виходить за межі збірок рецептів, попсове та концептуально-прикольне літературознавство, біографії цікавих та відомих жінок – і вся ця радість жіночого авторства… Малувато у нас такого, малувато!

Та під цей арсенал трішки назбиралося. Причому тут є профеміністичні проекти, що особливо радує.

Одна з найочікуваніших книжок року – це, поза будь-який сумнів, оцей історичний проект під редакцією Оксани Кісь. Власне, тут достатньо двох слів “жінки” та “модернізація”, і моє серце завойоване навіки. До Арсеналу було б незле прочитати закинуту минулого року книжку Сьюзі Стейнбах, яка писала плюс-мінус про оце, але на англійському матеріалі, але тут жеж про Україну! КСД несподівано потішив (вже є книжка, і відгук на неї теж).

Мастхев номер два – “узагальнююча” книжка Тамари Марценюк за мотивами її лекційного курсу. Тут дякуємо Основам.

Мастхев номер три – спроба Анастасії Мельниченко переробити спільний болючий досвід, що вилився у відомий флешмоб, на лікнеп-застереження для підлітків. Чи дякувати в цьому випадку Фоліо – ще не знаю, за обкладинку точно не варто, бо це якийсь провал на рівні концепту.

Ну і далі царює ВСЛ

У випадку із збіркою бесід Мар’яни Савки мені цікаві не всі її співрозмовниці, але дуже захопливо буде порівняти, що і як різні жінки кажуть про своє життя.

Книжку Кетрін Інгрем про Воргола я оминула, бо “Ну Воргол і Воргол”, але Далі… Далі – це вже спокусливо. Принаймні, я точно знаю, кому на подарунок можна купити цю красу.

Ну і дуже радує, що у нас трохи приживається формат coffee table book. А львівські парадні підкорюють з першої зустрічі. Я аж була колекціонувала власні фотки зі сходами, хто зі студентських часів мене знає, той в курсі. Може, відродити традицію?

Страшенно хочеться вірити, що я щось пропустила. Але що?

Зберегти