Невблаганна статистика каже, що я не стала читати навесні суттєво менше, хоча враження є саме таким. Але от з писати про прочитане проблеми маю очевидні. То сьогодні на календарі вже 2 травня, а в ефір іде тільки третій звітний пост #ФабулаКнигоманія2017. Щоби масштаби катастрофи стали геть очевидними: якщо я ще дещо підчитаю, то вже цього тижня можна буде писати пост про четверту п’ятірку. Тому саме час розповісти як і чому я обирала книжки для попередньої порції читаного.

Пункт “Книжка, написана співавторами”

Що: Beautiful Darkness Фаб’єна Вельмана та компанії – сюрреалістичний графічний роман-горор.

Чому: чомусь мені одразу здалося, що в моєму списку виконаного співавторською книжкою неодмінно має бути котрийсь комікс чи графічний роман, де пишуть/малюють різні люди. Бо ж синтетичні жанри тим і цікаві – як відбувається взаємодія різних підходів, творчих засобів, стилістичних манер. А “Прекрасна темрява” – це дистильований випадок – тут текст дві людини створювали, а малювало відоме подружжя художників. Вийшла штука дуже своєрідна – романтично-няшні акварельні ілюстрації різко контрастують із бридкувато-сатиричною історією про те, як невдало робінзонували крихітні істотки, що повтікали з тіла померлої дівчинки (є відгук на Гудрідз).

Пункт “Книжка з нещасливим фіналом”

Що: “Мілева Айнштайн” Віди Оґнєнович – цікавий зразок сучасної європейської драми.

Чому: як подумати, то тексти за мотивами реальних подій для цього пункту – варіант ідеальний. Тут спойлер в чистому вигляді спойлером не є (принаймні, не більшим, аніж стаття у Вікіпедії), тому потрапляння книжки в цю етично-проблемну для сумлінних читачів категорію нікого не має засмутити. Обдарована студентка Мілева вийшла заміж за обдарованого студента Альберта. Нічого доброго з того не вийшло. Але всі і так в курсі (є відгук на ГудРідз).

Пункт “Книжка з переліку бестселерів The New York Times”

Що: “Блакитне мереживо долі” Енн Тайлер – компактна сімейна сага на три покоління і заразом “великий американський роман” у його сімейному вимірі.

Чому: бажання пачками видавати бестселери TNYT накрило українських видавців такою хвилею, що в деякі місяці вона вже тягне на маленьке, але надійне цунамі. Обирати було з чого, тому “пожертвувала” пунктові Тайлер, яка під інші критерії підходила гірше. Не знаю, чи справді ці чарівні слова допомагають продавати тексти у нас, але якоюсь мірою вони є знаком… ну, може, не якості, але принаймні модності та масштабної чи швидкоплинної (кому як пощастить) значущості. Енн Тайлер – письменниця зі сходинки “Живі класики локального жанру”. І “Мереживо” – цілком класична для неї книжка, що може сподобатися чи не сподобатися приблизно одним і тим самим – просто різним людям (писала докладніше тут).

Пункт “Книжка про моє хоббі”

Що: “Комната кукол” Майї Іліш – концентрована підліткова неоготика.

Чому: оооо, з усього “фабульного” списку цей пункт є моїм улюбленим. Дуже зручно мати чітко визначене і не конче популярне хоббі. І неймовірно зручно мати оте чітко визначене і не конче популярне хоббі, що є знаковим для масової культури. Доброго дня, мене звати Ксеня і я колекціоную ляльок. А героїня роману Майї Іліш – сирітка, що повинна наглядати за колекцією, що її успадкували її добродійники. Про цей кріпі-роман можна почитати тут.

Пункт “Збірка оповідань”

Що: “Неболови” Юлії Ілюхи.

Чому: я чомусь затялася і вирішила, що під цей пункт неодмінно треба взяти котрусь із дебютних збірок українських письменників, що їх несподівано охоче публікували минулого року. Серед півдесятка робочих варіантів перемогли “Неболови” – бо приємна обкладинка і гарні відгуки. І тексти теж гарні, хоча ще залежні від “правди життя” (тут є загальний огляд збірки).