Ще кілька років тому гарна настільна гра у моєму уявленні повинна була мати величезну коробку, купку мініатюрок, складні правила та нескінченні сесії. Що ж тут скажеш… У мене є “Цивілізація“. У брата є “Гра престолів” – велика настолка, не карткова. А ще у мене є кілька менш “вагомих” ігор, що їх я люблю більше і граємо ми в них частіше. І лінійка ігор за мотивами Дискосвіту серед них посідає почесне перше місце.

Теоретично на честь виходу перших книжок Террі Пратчета українською можна було б зробити огляд заграного до потертих карток “Анк-Морпорку“. Але сьогодні такий день, що хочеться коротенько розповісти про другу гру з цього циклу. Ту, що про відьм.

Це порявняно простенька гра на 1-4 особи з елементами кооперації та впізнаваним колоритом. Локації, проблеми, персонажі на картках – усе тут, як рідне.

The Witches – це той випадок, коли елементарно прості базові правила і близько не означають, що грати в це діло буде просто. Власне, поки що у нас хтось зміг виграти лише один раз з усіх сесій. Йєп, це гра з колективною відповідальністю – якщо відьми погано виконують свою роботу – програють тут усі.

Основне завдання гри – обрати собі одну з чотирьох персонажок (Тіффані та її колеги-учениці, якщо ви знаєте про кого я), кожна з яких має свою супер-здібність: від права починати коло першою до бонусної невидимості чи таланту лікувати свиней).

Після цього можна рушати на подолання проблем, що є двох класів – простенькі зелені (допомогти вагітній, вилікувати лихоманку чи зламану ногу, домовитися зі Смертю) та складні фіолетові – це вже відомі в околицях Пупа неприємні особи: ельфи, вампіри, оці от усі.

Але№1 – назбирати на кісточках потрібну кількість балів непросто – наприклад, можна викинути “хіханьки”, а за хіханьки наприкінці гри можна схопити штрафні жетони імені Чорної Аліції.

Але№2 – кількість проблем постійно збільшується. Гра закінчується, коли на полі опиняються усі “додаткові” проблеми, і викладаються вони кожного разу, коли учасники починають свій хід. Метод простий – витягуємо карту і дивимося локацію.

У локації вже царює свиняча пошесть чи ельфи розвелися? Нічого страшного, тамтєшні проблеми підсилює кризовий жетончик, а ми йдемо шукати вільне місце, поки не знайдемо.

І як з таким жити? Ну… по-перше, ті ж самі картки, потрапляючи в руку, додають модифікаторів – їх можна використовувати або за прямим призначенням, або просто зцідити з них додаткові бали залежно від класу картки. NB: а от картки зі старшими відьмами краще берегти, вони мають силу трьох – три різні відьми, скинуті водночас, здатні вирішити будь-яку проблему.

По-друге, вирішені проблеми дають не лише бали наприкінці гри, але й невеличкі бонуси просто в процесі.

По-третє, коли вже все дістало, можна зібратися в одній локації та нарешті випити чаю. І це теж має свій бонус – нерви заспокоює і “хіханьки” обнуляє.

Але відчиваючи та повільно вирішуючи проблеми, варто не забувати – програти усім тут можна в двох випадках: або задіяти на полі всі кризові жетони (айяйяй, погані, погані відьми, не вміють працювати!), або мати кілька активованих ельфійських проблем (ще гірші відьми, Тіффані це було б не до вподоби). А от якщо вдастся втриматися в межах пристойності і розібратися з усією навалою малою кров’ю – тоді вже можна шукати між собою відьму-переможицю. А в процесі буде весело, чесно-чесно кажу!