Здається, 23 квітня – це чудовий день для складання книжкових вішлистів. По-перше, Міжнародний день книжки. По-друге – лишився плюс-мінус місяць до Арсеналу, і частину найцікавіших новинок видавці уже показали. Включно з кількома книжками, які я чекаю, як той соловейко – літа. Або ще дужче.

Найголовніша і найочікуваніша книжка – це таки “Життя за Життям“. Так, я уже читала цей роман Кейт Аткінсон (власне, майже рівно два роки тому і читала), але про нескінченні житті Урсули Тодд не гріх і у версії Нашого Формату перечитати (отримала й перечитала).

Далі у програмі:

• класика-класика від O. K. Publishing. Ґертруда Стайн нарешті українською – це шок, сенсація, треба брати терміново

• українське фентезі. Чекала-мріяла про книжку від Наталі Матолінець, аж нарешті під КомікКон з Арсеналом виходить аж одразу дві – одна від Вівату, іншу АССА видає. “Гессі“, мабуть, чекаю все ж таки більше (“Варту” прочитала – ось відгук, і “Гессі” вже також)

 

• а якщо вже говорити про українське фентезі – то ВСЛ анонсувало дитяче урбан-фентезі про київську домовичку (уже маю)

• а якщо вже говорити про урбан-фентезі, то Фабула видає “Малу Глушу” Марії Галіної, що першою половиною – найцікавіше урбан-фентезі на радянському матеріалі серед всього, що я читала

• а якщо вже говорити про Київ, то Нора-Друк пропонує новий роман Наталії Тисовської

• а ще – новий роман Марини Гримич – тепер уже роуд-муві на ливанському матеріалі, що логічно

• а у КСД є чергова Аґата Крісті

• у Знання – “неполіаннівська” Елінор Портер

• є і модна британка Сара Вінман від Рідної мови (я облизувалася на інший її роман, але “Коли Бог був кроликом” все ж таки відоміший – вже маю книжку)

•  мемуари Барбари Скарґи про сталінські табори від Видавництва 21

• і ще одна книжка Ісабель Альєнде від Видавництва Анетти Антоненко – з найсвіжішого (ех, а у неї ще стільки всякого крутого неперекладеного – на десяток Арсеналів стане). І цю маю.

• нова книжка Дари Корній – може, настав час познайомитися із сольною творчістю письменниці, бо у мене в активі прочитаного поки що лише “Зозулята зими” (Віват)

• чергова апокаліптично-революційна підліткова фантастичка (не впевнена, що справді ризикну читати, але ніби й оминути нечемно – практично предмет вузької спеціалізації уже) – КСД

• чергова книжка Джоджо Мойєс (я б сказала, змахуючи покаянну сльозу, що це моє guilty pleasure, але “Останній лист від твого коханого” вже майже рік не можу прочитати, тому це радше негарантоване релакс-читання) – теж КСД (маю книжку)
  

• наскільки релакс любовно-фантастичний роман про роль штучного інтелекту в особистому житті людей – ще не знаю, але щось в анотації є…(і знову КСД)

• а останній пункт – це точно релакс-терапія у книжковій подобі, до того ж омріяна. Хочу-хочу-хочу “Ботанікум” (ВСЛ)! І вже маю – отут про нього розповіла.