Коли я підписувалася на Літній читацький челендж від ГудРідз, чесно-чесно пообіцяла собі, що не підбиратиму книжки навмисно. Посунути щось вгору зі списку “До прочитання” можна, спеціально підшукувати щось – ні. А в результаті… А в результаті тактика призвела до вельми неблискучих результатів, перепрошую за епічну тавтологію.

З червневих 11 пунктів вийшло закрити лише 6. Такі смаколики, як Campfire Story пройшли повз мене. Це сумно, думаю, спробую їх якось врахувати як штрафні. Але лише в тому випадку, якщо інші місяці закриватиму повністю, бо інакше якось неспортивно виходить.

Найкраще велося таким категоріям:

Take Pride: абсолютно неочікувано для мене сюди припасувалася Drama Рейни Тельгемейер – графічний роман про підготовку до шкільної вистави та самоусвідомлення гомосексуальних підлітків (є відгук на ГудРідз).

Into the Great Wide Open: довго вагалася, що сюди краще підійде, але вирішила, що таки Dusk or Dark or Dawn or Day Шонін МакҐвайр – повість про посмертне існування дівчини-привида, яка чекає-не дочекається тієї миті, коли вона зможе пройти За Межу(є відгук на ГудРідз).

It’s the End of the World: а тут було просто – прочитала чергову постапокліптику від Паоло Бачігалупі, записала чергову постапокліптику від Паоло Бачігалупі (є відгук на ГудРідз).

School’s Out for Summer: три роки збиралася і на честь челенджу перечитала “Марусю Чурай“. Взнала багато нового (є відгук на ГудРідз).

Father Knows Best: серед можливих варіантів переміг “Союз капитана Форпатрила” (це з Бараярської саги Лоїс Буджолд) – там батьківські фігури (реальна, прийомна, померла) відіграють суттєву роль у сюжеті (є відгук на ГудРідз).

Ocean Blue: в теорії можна було викрутити щось цікавіше, але зупинилася на Marvel 1602 Ніла нашого Ґеймана – є там кілька шикарних епізодів у відкритому морі.

Такий собі червень, зате замалювала кілька квадратиків з додаткового списку.

Won’t Be Long: за збірку оповідань працює єдина прочитана в червні збірка оповідань – “Сімейні узи” Кларісе Ліспектор (є відгук на ГудРідз).

Read the World: іноземною/інокультурною книжкою урочисто призначаю “Ева спить” Франчески Меландрі, бо це книжка про те, як велося південним тирольцям у складі Італії протягом майже всього ХХ століття – тема, з якої я знала приблизно нічого (пост про книжку).

Diversify Yourself: а тут дуже вчасно у нас видали Чімаманду Нґозі Адічі, тому з полегшеним зітханням (не так часто сюди пасують книжки українською) зарахувала “Любу Іджеавеле“.

Unshelve It: підчитала ту ж таки Бараярську сагу до останнього виданого на сьогодні роману, і дуже зручно вийшло – “Адмирал Джоул и Красная королева” на гудрідзівський поличці “Хочу прочитати” вже два роки порохом припадали.

“Отаке”. Сподіваюся, з липнем пощастить більше.