Як порєдна букблогерка (і хронічна букоголічка) в будь-яких мандрах я не можу спокійно пройти повз місця, де продають книжки. Будапешт виключенням не став. І проблема “Де я – а де космічна угорська мова?”, само собою, ані зупинити нас, ані обмежити в бажанні купити-хоч-щось не змогла. Тим паче, що всерйоз оминути книгарню було би завданням практично непідйомним: серед можливих варіантів житла я навмання обрала апартаменти в будинку з двома книгарнями (а якщо рахувати суміжну будівлю – то й з усіма трьома). Та й у районі книжкових місць було навіть більше, ніж достатньо. І, пересилюючи передфорумне обломінго, розкажу найближчим часом про два з них – типовий книжковий супермаркет та атмосферну кав’ярню з букіністикою.

Отже в нашому та сусідньому будинку (вулиця Ракоці 12-14, якщо комусь стане в пригоді) пліч-о-пліч розмістилися три великі книжкові крамниці – Libri, Bookline та Lira. Найбільш вражаюча з них “Ліра” (але є імовірність, що на мою думку вплинуло те, що там шаф з англомовними книжками найбільше – і саме там я не купила трилогію Нори Джемісін, досі серце кров’ю спливає), найбільш залюднена “Буклайн”, де багато людей купували канцелярку, найбільш фотогенічна – “Лібрі”. От про останню буде трохи докладніше.

Вулиця Ракоці є одним з “кордонів” історичного Єврейського кварталу Будапешта, доволі серйозною як на центр автомагістраллю і в усіх сенсах дуже зручною локацією для проживання (три плювки до центру, поблизу кілька станцій метро, численні місця на поїсти та асортимент невеличких і більшеньких крамниць із харчами) – окрім одного моменту, але про нього якось іншим разом. А ще вона дуже цікава в архітектурному плані. Тут дбайливо відреставровані будівлі стоять поряд із занедбаними, тут “кремові торти” імперського періоду мирно співіснують із конструктивістськими, а подекуди майже бруталістськими будівлями, тут треба стерегтися, щоби в одному провулку тобі на голову не впав шмат штукатурки, а в іншому можна залипнути просто на відбиток навколишньої пишноти у вітрині. Оце от якраз вітрина “Лібрі” – і заразом ландшафт.

Отже оця “Лібрі” на Ракоці – судячи з усього, центральна крамниця мережі. Тут два поверхи книжок, мінікав’яренька, дитяча зона, відділ із сувеніркою – коротше кажучи, уявіть собі котрусь із більших книгарень “Є”, якій вже не треба себе в чомусь обмежувати (і в першу чергу – в площі). Базовий асортимент приблизно той самий, що й у нас останніми роками – багато художки, стелажі з мотиваційним нонфікшеном, скромніші, але все ж таки серйозні шафи з гуманітаристикою (але за серйознішим чтивом, схоже, краще піти до “Ліри”). Коли йдеться про мейнстрим – то полиці з угорськими письменниками непогано конкурують із зоною перекладів. На викладках з бестселерами місцевих авторів теж чимало. А ще звернула увагу, що в добірки і з дорослими, і з дитячими хітами входить не по одній книжці Магди Сабо. Але мене більше цікавила жанрова література – і до неї ми і пішли.

З детективами, фантастикою, фентезі і всім дотичним в Угорщині достатньо добре, щоби шафи викликали заздрість. Ну і, слава всім богам, у нас також з цим ситуація покращується. У “фентезійній” шафі, наприклад, купа знайомих прізвищ.

Деякі от просто тільки-но з’явилися в українському перекладі.

З фантастикою трохи гірше (у нас – в угорців все більш-менш).

А добірка графічних романів і взагалі викликала напад лютої жадібності. І лише усвідомлення того скромного факту, що ну не читаю я угорською, не читаю!, змусило не вчепитися в дещо з асортименту. До речі, марвелівські та дісішні серіали там продаються на стійках з пресою у супермаркетах, тому у книгарні я більше роздивлялася солідні гардкавери.

Детективи, перекладені історичні романи, романтичне читання – тут уже багато подібного до наших полиць.

Нічого аж такого, йдемо далі. Піднімаємося на другий поверх – крім усього іншого там величезний дитячий відділ.

Що вразило в дитячій секції, так це неймовірна зручність навігації. Яскраві тематичні викладки, очевидна рубрикація і головне – поділ книжок за віком читачів.

З янґ-адалтом все значно веселіше, аніж у нас. Дуже багато перекладеного, але є й місцеве – як оця серія романтичних детективів про Будапешт межі ХІХ та ХХ століть.

Цікаві дрібнички:

• міжнародні бестселери є міжнародними бестселерами, найпомітніші місця на полицях займають добре знайомі книжки

• але є й чимало таких, що я їх тільки мрію побачити українською. Наприклад, “Дерево брехні” Френсіс Гардінг (NB: більшість знайомих мені перекладених книжок зберігають оригінальні обкладинки)

• а ще в угорських видань фіксована ціна, цінники не на полицях, а на обкладинках

Курс на сьогодні десь 1:10, тож на наші гроші книжки в Угорщині дорогенькі – в 2-2.5 рази дорожчі за українські видання, а пейпербеки тут набагато поширеніші.

А щодо англомовної шафки, то вона в “Лібрі” є, але асортимент там аж занадто очевидний.

Зітхнула на бібісішною кінообкладинкою та поставила на місце.

Піти з пустими руками я так і не змогла з іншої книгарні. Але про неї – за кілька днів.