До Форуму видавців лишився тиждень, я повернулася до України, і все це означає, що за кілька днів треба пакувати валізу наново (насправді ніт, просто не буду її розпаковувати повністю) і вже просто зараз треба доукладати вішлист. Топовий список обов’язкового на папірчику можна буде записати у Львові, але спочатку треба визначитися, в який бік дивитися. Тим більше, що під цей Форум українські видавці підготували кілька новинок, на які я дуже довго чекала. А ще є книжки, про які навіть не мріяла.

Почнемо з довгоочікуваного. Нарешті. Нарешті. Ні, не так, НАРЕШТІ! Фейл, довга пауза, і отепер Елена Ферранте виходить українською. Технічно вдруге, але того разу я купити книжку не встигла. Дочекалися. Ну фух! (Уже маю книжку – відгук отут)

Наступне “дочекалися!” набагато спокійніше – там оголосили завчасно, підготували і ось видали. Наш Формат видав другий роман Селесте Інґ.

А от неочікуваним, але фантастичним сюрпризом стане Сью Монк Кідд від КСД. “Набуття крил” серед всього, що я читала у письменниці, трохи вирізняється. І біографічною історичністю, і більшою люттю, і цікавим переплетенням двох наративів. Я вже про цю книжку неодноразово згадувала, це роман про знаних американських аболіціоністок-протофеміністок сестер Ґрімке та їхню (гіпотетичну) рабиню.

Продовжуючи тему “навколоісторичних” романів – той таки КСД надрукував роман Джоджо Мойєс, який мені з її творчого доробку подобається найбільше (хоча він з порівняно ранніх – і не аж настільки технічно відкалібрований). Про “Корабель наречених” я вже писала докладно – це про групу австралійських військових дружин, які після завершення Другої світової пливуть до Англії, не знаючи, що чекає на них попереду.

Далі у нас Фабула, канадська письменниця та сімейні саги. Ота книжка, що про “срібну лихоманку” – то дуже-дуже do want.

 

 

І ще є про США середини ХХ століття і долі різних персонажів різних рас.

А Книголав підготував українське видання найсвіжішого потенційного бестселера.

Ще є кілька цікавих видань від 21. По-перше, напівдокументалка про Юзефіну Шелінську.

По-друге, роман німецької письменниці Петри Морсбах, в якому історії СРСР переповідають через життя попівни.

З історією поки що все, далі підуть жанрові книжки.

Ура, українською буде більше скандинавських трилерів (щось у нас з ними поки що на ринку не дуже). “Крижану принцесу” (КСД) я вже читала (там герої симпатичніші за сюжет, але в цілому і той нічогенький), а от Труде Тайґе (Нора-Друк) – це вже приємна несподіванка.

 

 

КМ-Букс розширюють полицю українського фентезі. Урбан-ретро Світлани Тараторіної – це одна з найочікуваніших для мене книжок сезону (ключові слова, що підігріли очікування: “мала проза”, “Зоряна Фортеця”, “ого!”) – і я її вже купила і про неї написала. З новинкою від Наталки Ліщинської складніше, її антиутопія “Нова людина” мені не зайшла, але маю підозру, що з фентезі може вийти легше.

 

 

І якщо вже заговорила про фентезі, то – уррра! Ураура, КСД, видаючи перевірені часом фентезійні серії, згадав і про написані жінками. І якраз вдало – бо це книжка з багатостраждального списку від Bookriot, книжки з якого вкрай рідко з’являються українською. (Маю книжку, маю відгук)

Що іще? Є трішки магічного реалізму, за магічний реалізм відповідає Сара Еддісон Аллен (Віват). “Садові чари” – це свого роду реінкарнація “Практичної магії” Еліс Гоффман, але в книжок цієї письменниці є свій шарм: дрібка магії, багацько сімейних проблем, атмосфера крихітних містечок американського Півдня (сподіваюся, і до “Цукрової королеви” діло дійде, вона мені подобається найбільше).

Розвиваючи тему feelgood, романтики й іншого потенційно легкого читання, в зоні очікування про всяк випадок вишикувалися ще книжечка від Софі Кінселли та завершення історії Луїзи Кларк (щось сконало в муках у лісі, у Мойєс притомна обкладинка!) – книжка вже є.

 

 

І останнім пунктом – книжка-сюрприз, бо антології є такими за визначенням. Збірка історій українських письменниць і письменників про дитинство від ВСЛ. Я б не змогла пройти повз книжкою з такою назвою, це ж просто нереально (от і не пройшла)!