Книжкові теревені: блогерське життя та фінансовий аспект

Минув місяць з гаком, відколи дочитала “Американу” Чимаманди Нґозі Адічі, а мене все не полишає бажання про неї поговорити. Причому поговорити не про книжку взагалі, хоча це розкішний великий роман виховання про двох молодих нігерійців із нижнього та верхнього середнього класу – тільки дівчина поїхала легально вчитися до США і прийшла до успіху там, а хлопець нелегалив у Великій Британії і до ще більшого успіху дошкандибав уже після депортації додому. А про один маленький аспект. Отой американський успіх головної героїні – це не тільки гарна робота в піар-галузі, що дозволила їй за кілька років купити квартиру, і не принстонська стипендія. Це те, що вона змогла покинути роботу і отримала ту ж таки стипендію, завдячуючи одному фактору – створила дуже успішний блог.

Життя топ-блогерки, як його змальовує Адічі, це форменний космос. Іфемелу цілком традиційна “текстовичка”, але працює з дражливою тематикою расових стереотипів. Фактично це лайфстайл-блог, писаний з точки зору африканки, для якої багато що і в “чорно-білій” Америці було чужим, незрозумілим, неприйнятним. Тож де взялася популярність – зрозуміло. Але ж там не тільки про популярність.

Блог пішов у люди і вже розгубив молочні зуби – це навперемінку дивувало її, тішило, перевершувало будь-які очікування. Кількість читачів – тисячі по всьому світу! – зростала так швидко, що вона уникала статистичних звітів, бо не бажала знати, скільки людей клікнули на її тексти цього дня – це просто лякало. Але також захоплювало. Коли вона побачила, що її дописи перепостив інший сайт, її аж переповнила гордість, але навіть тоді вона ще не уявляла, куди це може завести, не плекала жодних серйозних амбіцій. Надходили емейли від читачів, котрі хотіли би підтримати блог. Підтримати. Це наче ще більше відособило блог, підкреслило його окремішність, перетворило на щось, що може розквітнути чи ні, з її допомогою чи самостійно. Тож вона поширила лінк на свій пейпел-рахунок. Гроші почали надходити, багато маленьких сум і одна така велика, що коли вона її побачила, то видала якийсь незнаний досі звук – щось середнє між зойком і видихом. Така сума з’являлася на рахунку кожного місяця, анонімно, регулярно, як зарплата, і кожного разу коли гроші надходили, Іфемелу почувалася збентеженою, немов вона знайшла щось дуже цінне на вулиці і вирішила залишити собі.

О, так! Я хочу поговорити про гроші.

Питання: “За яких обставин люди готові платити за контент, коли схема не передбачає віддавання грошей наперед?” – мене останнім часом неабияк цікавить. Найпростішою є відповідь “У нас – ніяк, ми ж не американці!”. Відповідь цілком справедлива: сильно менше грошей, менше звички платити за контент в принципі, менше способів робити це легко й невимушено. Просто для статистики: будь ласка, підніміть руки ті, хто користується лікпеївськими donate-інструментами (до прикладу, воно прикручено до Читомо). І на предмет платити, і на предмет отримувати. Бо кожного разу, коли я до нього придивляюся зі суто теоретичним інтересом (ні, я ще не настільки замріялася, щоби сподіватися на монетизацію свого блогу), неочевидність роботи відштовхує на раз. Не Флаттр, не інші подібні сервіси, і взагалі – труба, дим, оце от усе. Ну але навіть якщо відволіктися від схеми доставки грошей (он інші некомерційні проекти – наприклад, Світ фентезі – просто сайд-банери з номером приватівської картки вивішують), за яких умов ми готові ділитися грошима там, де це не є обов’язковим?

ko-fi
Ko-fi.com – один із сервісів фінансової мікропідтримки творців

Можу сказати про себе:

  • купувала тексти в молодих англомовних письменниць в обставинах, коли це не було обов’язково: тобто оповідання лежать на сайтах у відкритому доступі, але також є на ГуглПлей – зручно відформатовані і коштують копійки;
  • відправляла-таки лікпей-донейшн, але разові, ніколи підпискою;
  • перераховувала гроші через Спільнокошт, але там майже завжди йшлося про реалізацію оффлайнових проектів;
  • і найбільш робочий варіант – центнерами купую листівки та сувенірку з ілюстраціями українських художниць.

З художниками, здається, найпростіше – бо листівка і листівка, але вже маєш вещь. З оффлайн-проектами теж зрозуміла схема: там або назбирається мінімально необхідна для реалізації сума – або ні, і тоді нічого не буде. Найефемерніший і найпроблемніший момент – все ж таки тексти чи щось дотичне до текстів. Суворо спитала внутрішню жабу. Внутрішня жаба сказала, що, коли нема проблем із сімейним бюджетом, вона б зрозуміла спонсорування якихось специфічних блогів, робота над якими потребує солідних вкладень або нестандартних навичок – наприклад, щось із крутою інфографікою або корисною аналітикою.

А як у вас? І вопше, в яких випадках ви готові купувати умовно безкоштовний професійний або ентузіастично-напівпрофесійний контент? Коли хочете підтримати молоді таланти? Коли хочеться подякувати людям, які послідовно тягнуть культурні, освітні та інші подібні проекти? Коли безкоштовний контент може раптово закінчитися (сайт захлопнеться, якщо не сплатити за хостинг, або художниця розбила планшет)? Коли хтось повільно, але впевнено створює щось таке, що не є обов’язковим, але дуже прикольним (це, мабуть, найперше стосується фанатських модів до відеоігор або дрібних програм чи плагінів до них) і ви цим будете користуватися? Коли щось разово естетично сподобалося (кинути донейшн фотографу за прикольну фотку і з чистим сумлінням утягнути її собі на робочий стіл)? Коли хочете гарантовано отримати щось конкретне (знаю людину, яка напівжартома розглядала можливість проспонсоровувати переклад улюбленої книжки – але за умов, що перекладач спробує проштовхнути офіційне видання і вестиме комунікацію з видавцями та правовласниками)? Коли підтримка має радше ідейний характер (в моєму випадку – гуманітарні проекти з феміністичним ухилом, скажімо)?

От тільки, здається, будь-яка відповідь на це питання критично залежить від одного аспекту. Де ця межа, за якою закінчується хобі “для себе” і починається робота “для людей”? І наскільки вона корелюється із професіоналізмом? Щось я для себе відповідь на це питання так і не знайшла. Але, думаю, шукатиму. Бо цікаво ж!

3 thoughts on “Книжкові теревені: блогерське життя та фінансовий аспект

  1. У мене так: кілька разів робила внески на розвиток різних онлайн-ресурсів (зазвичай після прочитання якогось особливо вдалого матеріалу, який наче для мене писався) або якщо шукали кошти на щось дуже конкретне (стільці для коворкінгу, наприклад, були колись ))).

    Взагалі мені подобається модель Патреону – патронята за свою щомісячну підтримку отримують якийсь невеликий бонус: якийсь мерч, можливість раніше бачити матеріали чи впливати на те, що автор публікуватиме/готуватиме в першу чергу, якесь закулісся.

    Сама на Патреоні поки нікого не підтримую (але роздумую над цим). Але є знайомі, які підтримують укр. YouTube-канал Geek Journal (оглядає фільми та комікси).

    Вподобано 1 особа

    1. Я на Патреоні періодично дивлюся в бік деяких письменниць, але… Але це вже якийсь лячний ступінь близькості – читачі-підтримувачі наче замовниками виступають 🙂 Але для людей, які роблять щось конкретне, але не дуже комерційне – це дійсно цікавий варіант.

      /Подумала, чи змушувала би мене відповідальність перед людьми, які перерахували якусь копієчку, дописувати оповідання до кінця. Засумувала./

      Вподобано 1 особа

      1. Мабуть, там головне фокусуватися на думці, що підтримувачі прийшли підтримувати тебе як блогерку/письменницю, якій довіряють і якщо ти зробиш, щось що не всім сподобається, то якась ключова аудиторія все одно залишатиметься з тобою.

        Тобто майже те ж саме, що і без Патреону ) А дедлайни все одно потрібно собі якісь ставити для того ж блогу, бо реальність, вона ж затягує 😉

        Вподобано 1 особа

Написати відповідь до D Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s