2018 рік нас ще не покинув, отже підбивати книжкові підсумки поки що ранувато. А от глядацькі можна спробувати: я ще маю деякі плани на відвідини кінотеатрів в цьому році (а ще – на деякі серіальні новинки), але нехай вже. Хороший був рік, усе цікаве свіженьке в топ-18 не вмістилося. Так, у цьому списку буде саме свіжина – кіноновинки 2018 року (або ті фільми 2017-го, що у нас пішли в прокат пізніше, їх кілька таких є), нові серіали та найяскравіші, як на мій смак, серіальні повернення. З повернень і  почнемо.

Серіальні продовження

Мідж багато не буває. Другий сезон Marvelous Mrs. Maisel – це свято, феєрія і петарди на кожному кроці. Мідж знову смалить напалмом, але й другий план не пасе задніх. Що сподобалося: Джоела стало менше, у мами Роуз і менеджерки С’юзі прорізався бекграунд, Мідж почала непростий шлях не лише до комедійної кар’єри, але й до “Check Your Privileges” (їй не завадить). А ще, здається, я починаю розуміти стендап, це не той результат, на який розразховувала.

Знову проблеми. Корморан Страйк та Робін Еллакот повернулися на дві серії, щоб переказати “Кар’єру зла“. Продовжую вважати, що формат в 3 серії детективам мами Ро пасував більше, але що вже поробиш. Що сподобалося: динаміка між персонажами, спроба делікатно розповісти про трагедію Робін, а ще Метт Кінг, який уже капітально вжився в образ підстаркуватого панк-рокера.

Об’єднання заради майбутнього. The Expanse – це такий дивовижний випадок, коли кожен наступний сезон – кращий за попередній. Перший – кіберпанк-нуар, другий – космоопера з війнушкою, третій – космоопера з контактом та розширенням горизонтів. Що сподобалося: історія стала стрункішою і краще зрежисованою, спрямилася мотивація фракцій, красиво запаралелили різні сюжетні лінії. А ще побільшало (та поширшало) цікавих персонажок. Каміна Драммер – моя богиня на цей сезон.

Нові серіали та мінісеріали

Дощ, детектив, багато насилля. Якщо вже згадали про кіберпанк, то не можна не продовжити: “А ви вже подивилися Altered Carbon?”. Якщо що, там про далекі світи і стрьомні технології портабельних душ особистостей. Що сподобалося: антураж, сюжет, етичне навантаження, алюзії до класики (роботичний готель “По” – це просто космос), драми окремих персонажів (особливо – лейтенантки Ортеги – і то я не лише про особисте життя), статура Юеля Кіннамана.

Сонце, шпигуни та анґст. Англійці вирішили ще разочок екранізувати The Little Drummer Girl і вийшло у них перфектно. “Це такий правильний Ле Карре!” зітхав тут дехто. Так, це правильний Ле Карре – повільний, диявольськи уважний до деталей, стримано драматичний і направду страшний. Що сподобалося: малюнок практично кожної ролі (чудова Флоренс П’ю в ролі Чарлі, фантастичний Майкл Шеннон, а кілька появ Чарлза Денса перетворювали мене на захоплене желе), увага до антуражу та атмосфери, фраза палестинського терориста: “А найбільше мене в Європі вразило те, що тут всім (на нас) пофігу!” Знайоме відчуття.

Хмари, купці і зачаєні драми. “Мінітюаристка” (скоро має вийти у видавництві Віват) – це цікава книжка про скандали, інтриги, розслідування в середовищі амстердамських купців XVII століття. The Miniaturist – трохи пом’якшена і вилагоджена екранізація отого самого. Що сподобалося: персонажі, інтер’єри, настрої, колористика, Ромола Гараї (є окремий пост).

Біле жахіття. Екранізації “Терора” Дена Сіммонса я чекала, як… не знаю, літа посеред грудня. Хоча з літом – це сильно не до нього. Прекрасний, як зіронька, виробничий горор про загублену полярну експедицію заслуговував на гідну телеверсію і він її отримав. Що сподобалося: атмосфера, характери, кілька абсолютно богічних ролей, саспенс і біле божевілля.

Фільми. Біографії

Тяжка доля жінки-письменниці у ХІХ столітті. Фільми про письменниць (а ще – художниць) – моя окрема велика любов, хоча вони далеко не завжди виходять по-справжньому цікавими. От “Мері Шеллі і монстр Франкенштейна” – доволі стандартний байопик зі стандартними же художніми рішеннями, але щось у ньому є. Що сподобалося: намагання показати, як саме зовсім юна дівчина з її коротким (але дуже яскравим) життєвим досвідом змогла створити знамениту історії,  деякі персонажі другого плану, робота камери.

Тяжка доля жінки-письменниці у ХХ столітті. До фільму “Бути Астрід Ліндґрен” про життя власне Астрід Ліндґрен я мала дуже загальне уявлення. Тепер знаю більше, але не про письменницький шлях, а про молодість письменниці. Що сподобалося: манера будувати оповідь, зображення ще дуже патріархальної Швеції першої половини ХХ сторіччя, офігенна гра Альби Ауґуст, музика.

Перший на місяці. А ще я люблю фільми про освоєння космосу. Цього року порадував Дем’єн Шазель. “Перша людина” – це холоднувата й підкреслено герметична біографія Ніла Армстронга, від початку участі у космічній програми і до висадки на Місяць. Що сподобалося: інтонація, операторська робота, балансування систем цінностей та чесність розповіді про інтровертність.

Фільми. Коміксоїди

Щурячі перегони. Екранізації коміксів бувають різними, і геть не всі вони – про супергероїв. Ще бувають чорні комедії про політичні чвари. “Смерть Сталіна” – якраз така. Що сподобалося: злий гумор, казково прекрасний акторський ансамбль, Київ в ролі Москви.

Кожна воює по-своєму. А ще коміксові екранізації можуть бути непростими і неприємними підлітковими драмами. “Я вбиваю велетнів” – це фільм про переживання горя та нестандартну дівчинку. Не романтично нестандартну, а таку, що її прибити хочеться. Хоча обійняти і поспівчувати насправді більше. Що сподобалося: головна героїня, вибудова стосунків між жіночими персонажами, увесь підхід до світотворення.

Екзотично й по-багатому. Але іноді комікс – це чесний комікс. Я їх цьогоріч передивилася в істинно промислових масштабах, але про ретроспективу шшш. Тому в цьому списку нехай буде “Чорна Пантера” – “Король-лев” по-Марвелівському. Що сподобалося: яскрава картинка, вакандійська естетика, бойові жінки, притомний антагоніст.

Дівчина з луком і льодорубом. Не зовсім коміксоїд, але близький до цього варіант – це перезапуск “Лари Крофт“. Пригодницьке кіно, де дві годині бігає і рятує ближніх дівчина, яка не відволікається на романтичні стосунки – це прикольно, чесно-чесно. Що сподобалося: Алісія Вікандер в ролі екшен-героїні (аж починаю вірити в себе і вкотре хочу піти на секцію стрільби), бадьора біганина, яскрава картинка.

Фільми. Різне

Зміни в житті приходять несподівано. Романтична комедія для середнього віку – це жанр такий… Чутливий до акцентів і настрою. У Juliet, Naked з акцентами та настроєм все гаразд. Екранізація роману Ніка Горнбі розповідає про жінку, яка загрузла у стосунках, що її давно не влаштовують, та обраний нею спосіб з них вибратися. Що сподобалося: атмосфера англійської глибинки, оптимістичне божевілля, Ітан Гоук.

Разом ми сила. Чекати на екранізацію “Ворошиловграда” було страшно. Дивитися – дивно. Постійно складалося враження, що я і творці “Дикого поля” прочитали одну й ту ж саму книжку, але дуже по-різному. Кінець кінцем, моє улюблене – атмосферу Лімбу та магічно-реалістичні штуки фільм загубив. Але багато все ж таки зберіг. Що сподобалося: ролі другого плану, кольори, класна операторська робота, музика.

Наша маленька рятівниця. Усе, що роблять люди, які подарували там The Secret of Kells, мають у мене кредит довіри розміром з континент. The Breadwinner не підвела. Казково гарна форма і моторошний зміст – “Годувальниця” розповідає про дівчинку, змушену перевдягатися хлопчиком заради своєї родини. Афганістан, таліби, продовжіть логічний ряд. Що сподобалося: мальовка, характери, вплетення казок, дрібнички, які нагадують про те, яким хитким є світ і як стрімко він може змінитися (є пост окремий пост про мульт).

Русал(к)и в екзилі. “Форму води” Ґільєрмо дель Торо я подивилася ще до того, як вона забрала “Оскар”. І лишилася з дивним враженням: наче нічого аж такого несподіваного, але заворожує. І чим далі – тим більше. Минув майже рік від перегляду, а акції фільму в списку “Найкраще, що я бачила в житі” продовжують підніматися. Що сподобалося: контрастний світ, манера говорити від імені упосліджених, прекрасна картинка, декоративне естетство й казкові алюзії.

Фух, написала! А хороший був рік в цьому плані, як озирнутися. Сподіваюся, що й наступний гіршим не буде – є там кілька надій у вейт-листі.