Дитяча хвилинка. “Історії Цвірінька”

Свято наближається, свято наближається… Дні зараз стоять такі, що хочеться читати то казки для дорослих, то довгі й повільні сімейні саги, а то й зовсім дитячі книжки. Хоча з оцими останніми в мене непросто: відверто малюкові книжки я читаю вкрай рідко і переважно тоді, коли вони про магічних істот (це ж майже фентезі виходить!) чи про звірів (бажано – гризунів). Цікаво іноді буває зазирнути у світ сучасних дитячих книжок і подивитися, як там із моєю улюбленою тематикою. Особливо, коли йдеться про українських авторів і авторок. Саме для таких видань спробую зробити окрему нерегулярну рубрику. Раптом хтось із часом спеціально напише щось для мого внутрішнього дитяти – про землерийок там, скажімо, чи про морських свинок і щоб з гендерною проблематикою. Ніхто ж мріяти не забороняє, еге ж?

DSCN8448

Книжка харківської письменниці Юлії Ілюхи не про землерийок і навіть не про пацючків, а про свійських птахів (і лише трішки – інших тварин), але вона уже на старті підкупила мене двома моментами. По-перше, головним героєм в ній є курча, яке вважає себе каченям. “Ого, проблеми ідентичності у версії для п’ятирічок? Беремо!”. По-друге, рекламна фраза: “А ще там є мама-качкомеханік!” – теж спрацювала на раз. Видова непевність, розмиття гендерних ролей – невже в дитячій книжечці все це справді є? Відповідь: і так, і ні.

Історії Цвірінька” – це щось навроді повісті в новелах, комплект з одинадцяти оповідань, перше з яких розповідає про народження нестандартного “каченяти”, останнє – про його Велике Відкриття. Поміж оцима двома ключовими точками міститься низка зручних для разового читання історійок. Одні з них мають виразно терапевтично-педагогічний характер: про те, де і як шукати друзів, як сприймати виклики, зрештою – як користуватися світлофором. Інші – цілком пригодницькі і нагадують класику жанру, а-ля книжки тієї ж Астрід Ліндґрен – про пошуки скарбів, влаштування циркової вистави, блукання в лісі тощо. Історія про ліс – одна з найсимпатичніших, там дуже класні світляки:

DSCN8450

Кожна з історій має чітку структуру, ретельно проговорену проблематику і прямо сформульовану “мораль байки”. Отакого плану: “Але для того, щоб досягти мети, курчатку довелося добряче попрацювати і попітніти на тренуваннях”. І кожна з історій додає нових барв образу головного героя. Цвірінько – бешкетливе, але добре й справне дитя, яке, звісно, вперто шукає пригод на свою жовтеньку дупцю, але там де може – старається розрулювати створені проблеми самотужки, а де не виходить – не цурається звертатися по допомогу.

І самі історії здебільшого дуже “практичні” і зрозумілі сучасній дитині. Хоча деякі викликали питання. Найбільші – історія про те, “Як Цвірінько врятував дику гусінь“. Сюжет косплеїть впізнавану ситуацію “Забрати додому кошенятко з вулиці” і вчить “робити добру справу і прихистити самотню тваринку”, але мені трохи тисло те, що гусінь “дика” і не факт, що цього “забирання” насправді потребувала. Ну, але таке, в моєму дитинстві частіше звучали інструкції: “Як не можна забирати додому їжачків чи вужиків”.

DSCN8456

Так що ж тими самими питаннями ідентичності та гендерних стандартів? З ідентичністю все гаразд: Цвірінько справді проходить шлях усвідомлення та прийняття власної інакшості: він не схожий на братів і сестер, у нього складніші стосунки з водою (що не заважає йому дружити з мешканцями ставка), він має цілком окремішні й масштабні мрії. І трохи нестандартний розподіл ролей в родині розширює курчаткові горизонти сприйняття. При цьому виразно феміністичним я текст не називала би. Він радше про розмаїття і свободу самореалізації. Це ґут. А от деякі формулювання: як качур – то одразу “мужній”, чи підкреслення унікальності тієї самої мами-качкомеханіка (“Цвірінькова мама Крянь була дуже незвичною качкою. На відміну від інших качок, які цікавилися квітникарством та куховарством, вона багато часу проводила у своїй майстерні з ремонту качкомобілів”) – уже не настільки ґут, як би, може, хотілося.

DSCN8452

Отакі моменти та фоновість всіх інших, окрім мами Крянь, жіночих персонажів (хоча там ще є чудова рибка Журавлинка, яка врятувала аматорську циркову виставу – більше, більше такої рибки!) робили мені трохи сумно. Але ще там є остання історія, що є буквально втіленням мрій мого дитинства. Остання історія – вона про політ. І про відкриття нових горизонтів. І про натяки на майбутні пригоди. Цікаво, якими вони можуть бути.

DSCN8460


Я вдячна видавництву ПЕТ, яке надало мені можливість прочитати цю книжку для огляду.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s