Минулого року “мій Арсенал” був доволі радикальний – одна субота, але майже від дзвоника до дзвоника. Цьогоріч фрилансерський статус дозволяв ні в чому собі не відмовляти, поки в дедлайни вкладаюся. Тому Арсенал-2019 перетворився на кількагодинний денний забіг у п’ятницю, спецвиїзд на позаарсенальну презентацію того ж дня та нічогеньку таку суботу. Чим запам’яталися ці два шалені дні?

• порушеною обіцянкою “Я майже нічого не купую на місці”. Минулого року вдалося дотриматися, цього року вийшло… По-всякому. У перший день я героїчно спустила майже всі гроші на чотири найбажаніші книжки і… І в суботу прийшла з наступною порцією гривень і забаганок. Все, що можу сказати на своє виправдання: щось пішло не так після відвідин стенду АССИ, де мені все найцікавіше просто подарували. А раз уже є важкенький пакетик, то… (см. під катом)

• звернула увагу на те, що стає все більше цікавих стендів, ще більше додаткових засобів привернення уваги, а ще – все більше цікавих нових малих видавців. З мейджорами все ясно, а от подивитися наживо на “темних конячок” – це дуже цінна можливість.
• івентів цього року було багато, але вони не були… Такими, щоб аж розірватися. Власне, за ці два дні у мене тільки на одному часовому слоті міг виникнути конфлікт інтересів, але кінець кінцем нікуди я не пішла. А от на що звернула увагу, так це на мінімальну кількість подій, куди прагнули потрапити абсолютно всі. Схоже, найближчими до цього були презентація другої “Франчески” та шалена масова автограф-сесія дитячих авторок й авторів.
• як і минулого року, Арсенал був не про івенти, не про покупки, а про потусуватися (на Форумі я відвідую значно більше подій, мене там близькі дисциплінують). Тільки цього разу це була колекція експрес-побачень – іноді на бігу, іноді – через пів зали.
• уперше зблизька поспостерігала, як діє принцип “А ще подивіться оцю книжку, якраз он у нас авторка її може підписати”. Люди – ви герої! А я б здохла.
• долучилася до квесту “Нагодуй голодну авторку за півгодини до презентації”. Успішно.
• переконалася, що виданню sf&f в Україні все ж таки потроху кращає. А ще радісно спостерігала, як інші купують книжки, в яких я ще трішки сумніваюся. Ура вузькому, але прекрасному колу, де завжди є на кого спертися, з ким випити каву і обмінятися жартами для своїх.
• розвіртуалилася з чудовими людьми, які зробили шикарний “Чайний канон“. Це було дуже круто – просто порозмовляти з людьми, які горять близьким інтересом.
• уперше в житті підписувала книжки. Єп, “Мандруарій” вийшов, он він на фото, наша колективна прєлєсть. Презентація була чудова – і дуже весела, шкода, що не всі змогли долучитися.

А шикарний вийшов Арсенал, як подумати! А! Головний слайд з кодовою назвою “Коли підарсенальні книжки ледь влізли на одну поличку”.

Лайкнути пост гривнею на нові книжки можна за посиланням