Для мене #ДочекатисяКнижкового було не про особисті зустрічі (все одно на Правий берег носа не поткнула), а про давно обіцяні книжкові новинки. І між ними одне з чільних місць посідала “Драконова Перлина” Юн Ха Лі. Бо ж рідкісний звір на наших теренах – преміальний (Локус та Міфопоетичну премію взяла плюс пачка номінацій) підлітковий текст з ультрапопулярним останніми роками на Заході південноазійським колоритом. Тобто те, що я й так читаю кілограмами – тільки українською зазвичай не випадає. А тут нарешті випало (подякуймо за це видавництву Жорж) і виявилось, що книжковий “звір” не просто рідкісний, він – червонокнижний. Бо ж не просто міфологічне фентезі, а міфологічне фентезі у космосі.

Мін – дуже порядна куміхо, лисячий дух-перевертень. Вона практично ніколи не повертається до первісної форми, вона не впливає Чарами на людей, вона часом тренується перекидатися на всяке-різне (от, скажімо, стіл, хіба стіл – це не досягнення?), але загалом поводиться дуже сумирно, бо мама сказала, бо тітоньки стежать, бо поганенький імідж у куміхо, куди ж правду сховаєш. Але тринадцтяь років майже зразкового життя швиденько пішли шкереберть, коли Мін дізналася, що її обожнюваного старшого брата Чуна звинуватили у дезертирстві. Треба розібратися – вирішила Мін і одразу пустилася берега. Огріти по голові спецслідчого, інфільтруватися до грального притону, втертися в довіру до контрабандистів, взяти участь у ближньому бої в космосі… Що ще може зробити бешкетний дух? Потримайте газованку, наша героїня ще не всі підтрибунальні статті в колекцію зібрала. Начувайся, Тисяча світів, гіперактивні лисоньки тобі даром не минуться!

Про сюжет. “Драконова Перлина” діє і працює за законами героїчного пригодницького фентезі. Після короткого вступу про життя-буття на посушливій планеті, котру так і не спіткало благо тераформування, читачів одразу кидає у вир подій, котрий хіба що трохи пригальмовує, коли героїня починає обережненько розслідувати зникнення брата, нишпорячи на його бойовому кораблі. Протизаконними методами розслідувати, ясна річ, але таке життя, що ж поробиш. Розбійники й привиди, всемогутні артефакти та підступні вояки, дружба і зрада, магія і сувора армійська дисципліна з обов’язковим намиванням туалетів – Юн Ха Лі дуже хвацько закручує навколо героїні сюжет, і ця ініціативна дівиця мчить вперед, лише часом замислюючись над тим, що відбувається. Брата рятувати треба, потім розберемось – хіба не девіз?

Про героїню. Власне, як це часто буває з молодшопідлітковими текстами – мотивація до дій у багатьох випадках заступає героїні характер. Тим не менш, головна персонажка в автора вийшла дуже яскрава – авантюрна, але при цьому в міру розважлива, по-підлітковому егоїстична, але не геть-чисто позбавлена сумління, дуже спостережлива і в міру вредна. Спостерігати за стосунками Мін з навколишньою реальністю дуже цікаво, тим більше, що письменник створює для неї особливі обставини, коли героїні доводиться постійно співвідносити себе із навколишнім світом. Перший бар’єр – лисяча сутність, яку в родині Мін прийнято цілковито переховувати. Другий бар’єр – подоби, котрі дівчинка змушена міняти, як ті рукавички. Вчасно реагувати на чужі імена, враховувати вплив “позичених” тіл на власні рухи, миттю переключатися між варіантами і будувати стратегію поведінки в залежності від того, що саме хочуть побачити чи почути співрозмовники… Чималенькою мірою “Драконова Перлина” – це шпигунський трилер для меншеньких. Так, тут багато що не дуже всерйоз, так, героїні щастить неймовірно, але з потенціал Мін письменник готовий вичавлювати по максимуму, особливо, зважаючи на фінал та те, куди прямуватиме анонсована друга книжка. А ще ж є третій бар’єр – ті самі Чари, контроль над розумом живих істот, меж та специфіки яких самій Мін не відомі. Доводиться вчитися на ходу, але об’єктів, на щастя, не бракує. Але, знову ж таки, як часто буває з настільки героєзалежними текстами, практично всі інші персонажі роману – це статисти. Вони яскраві, часом – викликають співчуття чи інтерес, але їхня головна функція – вчасно подавати героїні репліку чи просувати її вперед сюжетом.

Про світ. От світ – це, мабуть, найцікавіший елемент цього тексту для дорослих читачів. На перший погляд, “Драконова Перлина” – це стандартна космоопера: давно-давно людство розселилося по численних планетах, є підступний Зовнішній Ворог, підступні нехороші свої політики, хоробрі космічні сили, ще підступніші найманці, джентльменський набір технологій майбутнього, включно зі своєю версією гіперпросторових подорожей – усе, як годиться. Тільки є одне “але”. У цьому світі є магія. Різноманітні духи-перевертні – це не просто люди із суперздібностями (почнімо з того, що вони – не люди), вони уповні відіграють свою фольклорну роль, не є всесильними і саме життя їхнє підпорядковане законам магії. Але не тільки їхнє. Розповідаючи про пригоди головної героїні, Юн Ха Лі розвішує багато гачечків для шанувальників далекосхідного фольклору, але коли мова зайшла про “ці” космічних кораблів – я вже почала шаленіти від захвату. Єп, космічні кораблі на, грубо кажучи, магічному ходу, енергію котрих треба підтримувати в рівновазі. Саме цим інженери й займаються, а ви думали? Фактично письменник переносить в далекий космос прадавні легенди, і вони чудово там почуваються, починаючи з того, яку шкоду космічному флоту може завдати традиційний голодний дух, і не закінчуючи тим, якими є плюси, мінуси, підводні камені тигра-перевертня на капітанському містку.

Трохи дрібних цікавинок:

• не знаю, чи остаточно й безповоротно перемогла в Тисячі світів гендерна рівність, але в головної героїні жодних проблем із “ти ж дівчинка” не виникає. Виникає з “ти – молодша”, “діти мають коритися старшим” та іншими цікавими особливостями корейськокультурного родинного життя, але не зі статтю. Та й всюди в тексті жінки, чоловіки й кілька небінарних персонажів діють абсолютно на рівних. Фух, приємний перепочинок. Хіба що десь до середини перекладу відверто бракувало фемінітивів, та й в другій половині вони виринали якось дуже рендомно. Воно начебто нічого особливого, але якраз перед “Перлиною” я читала перший том “Експансії” – і отам фемінітиви були просто всюди, а з огляду на світ – це виглядало логічно. Тут суто словесній реальності логіки трохи забракло.
• Юн Ха Лі дуже прикольно опрацьовує “фольклорні” здібності надприродних персонажів, вписуючи їх у побутову реальність. Скажімо, героїня-дракониця – не дуже популярна, бо навколо неї бояться зайвий раз затримуватися. То статичною електрикою жахне, то дощ піде – важко, знаєте, з духами погоди. А от доккебі можуть начаровувати їжу, але в них чомусь тільки снеки виходять. Ясна річ, героїв-підлітків зайва пачка чипсів чи печива не засмутить, але всі визнають, що варіант – не дуже. Ну і міркування Мін, чи не треба перетворитися на щось неживе, щоб зберегти кисень для інших – це прикольна деталька.
• а от Чари – це дика карта романної реальності. Автор оголошує, що в теорії здібності героїні обмежені, але на практиці Мін суне все далі й далі, майже не зазнає невдач, і фірмовий майнд-контроль поступово перетворюється на ту ще вундервафлю. Але те, що в дорослій книжці можна вважати за відверте читерство, в дитячій – ще більш-менш. Не очікуєш від неї карколомних невдач для головної героїні, їй і так трохи дісталося.
• обіч пригод у текст доволі охайно вплетено екологічну проблематику. Мін живе на малопристосованій для життя планеті, автор кількома яскравими мазками пояснює, як це ускладнює побутове життя, і повірити в те, чому всі ганяються за тою самою Драконовою Перлиною – артефактом, що дає можливість докорінно змінювати екосистеми – не так вже й складно.
• ну і такі моментики, як, наприклад, масштабування феншуйної логіки на зоряні системи – це щонайменш стильно!

Так само як у кімнаті можуть бути потоки везіння чи невезіння залежно від того, як розставлені меблі та прикраси, у зоряних системах і поза ними можуть бути потоки удачі чи невдачі. Тисяча світів ще не дійшла до того, щоб ми змогли переставляти зорі, як нам краще, але я чула, що деякі з найбільш амбітних майстрів драконів мріють втілити цей задум у життя.