Локальні шок та сенсація! Уперше в рубриці Скарби книжкової шафи (де переважно оселяються пости про профеміністичний научпоп) – книжка дитяча, книжка художня, книжка з казками. А то просто і проєкт непересічний, і дуже добре до сьогоднішнього свята пасує. Адже йдеться про збірочку ретелінгів українських народних казок.

Спільний проєкт БараБуки та видавництва Ранок зібрав під однією обкладинкою короткі тексти восьми українських письменниць, які переповіли наново (або ж – як кажуть самі упорядниці – заплутали) традиційні сюжети. Ідея не нова й на багатьох зарубіжних ринках дуже популярна, але в українських видавничих реаліях не сказати, що поширена. Єп, окремі письменниці й письменники (особливо ті, хто з дитліт працює) регулярно звертаються до народних сюжетів, єп, Світ Фентезі кілька років тому тематичний конкурс фантастичних мініатюр проводив (онде, на поличці, збірка стоїть), але ані навали грубеньких романів на будь-який смак і жанр, ані численних антологій на горизонті поки що не видно, та й загалом мало хто послідовно працює з темою переосмислення казкових мотивів. І в цьому сенсі “Котигорошка” – це справжній скарб, бо це воно – спроба додати ідеї, що вперто пурхає на поверхі, системності.

Хто? Авторки збірки – відомі письменниці, які часто працюють з молодшо- і середньошкільною аудиторією: Анастасія Лавренішина, Галина Ткачук, Оксана Лущевська, Аліна Штефан, Мія Марченко, Валентина Вздульська, Саша Кочубей та Аня Хромова.

Що? Сюжети за мотивами народних казок, ясна річ. Від “Колобка” та “Кривенької качечки” і до Котигорошків з Кожум’яками.

Як? Загалом хороші ретелінги працюють на різних рівнях, і казки з цієї збірки – не виключення. Хтось з авторок освіжає і осучаснює старий сюжет, актуалізуючи його для сучасних читачів – і вносячи відповідні зміни. Скажімо, Змій з “Котигорошки” Саши Кочубей – інстаблогер (лекція про те, чому це не така вже й проста робота, додається), князівна Анна з казки Мії Марченко зі своїм Змієм спілкується за допомогою електронного перекладача, а Сірка… перепрошую, Грея з однойменної казки Валентини Вздульської господарі відправили доживати вік до притулку, звідки волелюбний пес чкурнув до лісу.

Хтось переосмислює і дає нове (справедливіше, сучасніше, чесніше, яскравіше, кумедніше – залежить від мети) завершення (ви колись хотіли, щоб в Колобка краще життя склалося? Анастасія Лавренішиніа подбала про наші мрії) або принципово змінює умови (так, ви правильно вгадали, Котигорошка Саші Кочубей – дівчинка, але без старших братів і тут не обійшлося).

Хтось переносить візерунок казки на принципово іншу канву. У “Кірі” Аліни Штефан сюжет розгортається на тлі тераформування далеких планет, і її “кривенька качечка” – це жива, але дуже незвичайна істота. А героїня-Розумниця Оксани Лущевської згадує про свою пращурку, перед якою стояли оті самі проблеми “не йти, не їхати, ні босою, ні взутою”, але сама Марі розв’язує геть інші – впізнаваніші й цікавіші для її однолітків (наприклад, згадує про тестування “Покемон Гоу”).

А хтось зберігає не тільки подобу сюжету чи наративну схему, але й осердя казки – ритуальність чи деякі ініціаційні моделі. Так, Галина Ткачук переповідає події “Івасика-Телесика” очима Зміючки Оленки, зберігаючи основні “цеглинки”, влаштовуючи своїй героїні по-своєму традиційне випробування, і приходить в плюс-мінус ту ж саму точку, тільки… в режимі “Жодна Змія не постраждала”. А Аня Хромова взагалі дає інструкцію з виживання в казковому світі, що виплетає спільну нитку з численних казкових сюжетів “До потойбіччя і назад”.

Коротко про всіх:

“Колобок” Анастасії Лавренішиної: уявіть собі, як може задовбати лісових звірів один надто ініціативних шматок печеного тіста? З усім співчуттям до Зайця, Вовка та Ведмедя вже хотілося б, щоб Лиса за всіх помстилася. Але в неї на хліб ходячий були трохи інші плани.

“Зелена Олена” Галини Такачук: уявіть собі, що пічка – це портал між світами, й офіцерка Зміючка має його стерегти. Та одного разу вона бере на роботу дочку Оленку, й екстрадиція певного Телесика йде трохи не за планом.

“Марі, високе IQ” Оксани Лущевської: уявіть собі, чим може займатися геніальна дитина в сучасному світі. А потім можна уявляти ще й ще – фантазія та енергія Марі майже безмежні.

“Кіра” Аліни Штефан: уявіть собі, як це – втратити рідну планету і тільки сподіватися на те, що вдасться перетворити нову батьківщину на щось більш-менш придатне до життя. Але часом в цьому може допомогти… жива й розумна планетка, готова піти на зустріч симпатичним їй людям.

“Кожум’яка & Змій”, або Дипломатія князівни Анни” Мії Марченко: уявіть собі альтернативну рельність, де в Києві й досі правлять князі. І змушені вирішувати типові князівські проблеми – от, до прикладу, нашестя Змія, від якого не вдається відкупитися вантажівкою тортів. Хоча хай краще з такими халепами розбираються князівни з вродженим талантом до дипломатії.

“Грей” Валентини Вздульської: уявіть собі, яке втілення може отримати дружба між псом та вовком у сучасних обставинах.

“Котигорошка” Саші Кочубей: уявіть собі, як це – рости наймолодшою сестрою та єдиною дівчинкою у заклопотаній та галасливій родині. Звісно, що брати не повірять, що дівчинка сама раду собі зі Змієм дасть. А дарма!

“Казка про серце в залізній скрині” Ані Хромової: уявіть собі ідейно та ритмічно кузинку Ґейманових “Інструкцій” (вибачєйте, я не можу не уявляти в таку мить “Інструкції“, я їх майже на пам’ять знаю) – але на українському матеріалі. Щось отаке:

“Ось човен, ось,
А на тому березі всі твої пір’їнки і камінчики,
І гарячий хліб, що людським духом пахне”
Не обертайся, іди.

Десь отак. З усіх текстів найбільше мені сподобався погляд на казки Галини Ткачук та Валентини Вздульської, найменше – Оксани Лущевської (бо фактично “Марі” – це радше трейлер ненаписаної повісті, аніж казка, яка мусить все ж таки мати певну структуру), а от “Це якесь середньовіччя” і методи його подалання від Мії Марченко – це нескінченна любов.

PS про видання: а книжечка сама по собі дуже тактильна. О, ці згладжені кутики, о, це як ніколи доречне й ошатне вибіркове лакування, і ілюстрації Наталі Чорної дуже симпатичні і добре доповнюють тексти.

Хух. А тепер можна великій дівчинці Ксені пачечку велииииииких ретелінгів? Бо я на них вже зачекалася.